Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2019 року у справі №412/1277/2012

Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 412/1277/2012

провадження № 61-3704св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 37 м. Дніпропетровська, виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради,

особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року у складі судді: Черновського Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 37 м. Дніпропетровська, виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, про встановлення права на проживання та визнання розпорядження органу приватизації та права власності на квартиру частково недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона проживає разом з відповідачами у квартирі АДРЕСА_1 .

У цю квартиру вона вселилася ще в 1996 році зі згоди наймача, що приходиться батьком її чоловіку ОСОБА_5 . Від шлюбних відносин з відповідачем ОСОБА_5 у неї ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_2 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_3 , які постійно проживають в спірній квартирі з нею.

ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_5 на цей час фактичні шлюбні відносини не підтримують, у них виникла суперечка в питанні користування спірним житлом, а саме відповідачі не бажають добровільно визнати за нею та її дітьми, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , право на проживання у спірній квартирі, та без її згоди та відома здійснили приватизацію квартири.

ОСОБА_1 , з урахуванням доповнень до позову, просила:

визнати за нею та за її неповнолітніми дітьми право на користування жилим приміщенням, розташованим у АДРЕСА_1 ;

визнати розпорядження органу приватизації управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 01 березня 2007 року за №1/126-07 та свідоцтво про право власності про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , видане на основі цього розпорядження, частково недійсним, яке отримали ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та за її дітьми - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на користування житловим приміщенням, розташованим у АДРЕСА_1 . Визнано розпорядження органу приватизації управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 01 березня 2007 року за № 1/126-07 та свідоцтво про право власності про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , видане на основі цього розпорядження, частково недійсним.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2011 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2010 року було скасовано та справу призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та за її дітьми - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на користування житловим приміщенням, розташованим у АДРЕСА_1 . Визнано розпорядження органу приватизації управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 01 березня 2007 року за №1/126-07 та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане на основі цього розпорядження, недійсними.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі частини четвертої статті 64 ЖК УРСР ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають право на користування спірним жилим приміщенням і це право оспорюється відповідачами. Оскільки відповідачі без згоди позивача приватизували спірне житло в органах приватизації управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради 01 березня 2007 року та отримали свідоцтво про право власності на спірну квартиру, то розпорядження органу приватизації управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 01 березня 2007 року №1/126-07 та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 необхідно визнати недійсними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що керуючись статтями 64, 65 ЖК суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд також вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що їй належить частка у праві власності на спірну квартиру, однак її не було залучено до участі у справі як відповідача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на час звернення з позовом та ухвалення рішення по суті спору ОСОБА_7 була неповнолітньою та цивільної дієздатності не набула, при цьому відповідачем у справі є її мати - ОСОБА_6 .

Аргументи учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_7 подала касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. При цьому посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального та порушили норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_7 належить частка у праві власності на спірну квартиру, однак її не було залучено до участі у справі як відповідача. Позиція суду апеляційної інстанції про те, що на час звернення з позовом та ухвалення рішення по суті спору ОСОБА_7 була неповнолітньою та цивільної дієздатності не набула, а відповідачем у справі була мати ОСОБА_7 , не відповідає нормам законодавства України. На момент прийняття оскарженого заочного рішення ОСОБА_7 було чотирнадцять років, а відповідно до частини другої статті 39 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент прийняття судом заочного рішення) права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Отже, інтереси ОСОБА_7 в суді могли захищати у суді батьки, проте в будь-якому випадку, або ОСОБА_7 повинна була бути відповідачем у справі, або в позовній заяві повинно було зазначатись, що позов пред`являється як до ОСОБА_6 особисто, так і до неї як законного представника ОСОБА_7 . Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач ставила питання про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації, при цьому рішення судів не містять обґрунтування у чому полягає його незаконність, враховуючи, що позивач відношення до приватизованої квартири не має.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Відзив мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги. Вказує, що ОСОБА_7 як відповідач не залучалась, тому що на момент пред`явлення позову їй було 9 років. Як відповідач по справі залучалась матір ОСОБА_6 , яка і представляла інтереси малолітнього скаржника, яка на момент прийняття судом рішення цивільної дієздатності не набула.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 15 березня 1997 року ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем у справі ОСОБА_5 , зареєстрований ВРАГС виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська (актовий запис № 76).

У квартирі АДРЕСА_1 позивач стала проживати, зі згоди всіх відповідачів, з вересня місяця 1996 року, тобто ще до реєстрації їх шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача з відповідачем ОСОБА_5 народився син ОСОБА_2 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3 , які постійно проживають з моменту народження у спірній квартирі з позивачем.

Суди встановили, що без згоди позивача було приватизовано квартиру АДРЕСА_1 в органах приватизації управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради 01 березня 2007 року та отримано свідоцтво про право власності на спірну квартиру за АДРЕСА_3 .

Згідно відповіді управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради за № 3/2307 від 04 травня 2007 правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 отримали: ОСОБА_6 , 1977 року народження, ОСОБА_4 , 1947 року народження, ОСОБА_7 , 1997 року народження.

При залишенні апеляційної скарги ОСОБА_7 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд зробив висновок, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що їй належить частка у праві власності на спірну квартиру, однак її не було залучено до участі у справі як відповідача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на час звернення з позовом та ухвалення рішення по суті спору ОСОБА_7 була неповнолітньою та цивільної дієздатності не набула, при цьому відповідачем у справі є її мати - ОСОБА_6 .

Проте із цим висновком апеляційного суду неможливого погодитися із таких підстав.

ОСОБА_7 оскаржувала рішення суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України, як особа, яка не брала участі у справі.

Згідно частини третьої статті 352 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналіз змісту статей 352, 362 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) свідчить, що для перегляду справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі підлягає встановленню чи порушені оскарженим судовим рішенням права чи інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У статті 27-1 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що під час розгляду справи під час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених статтею 27 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд роз`яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника, у разі якщо цього потребують інтереси цієї особи і за віком та станом здоров`я вона може усвідомити їх значення.

Відповідно частини другої статті 29 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Тлумачення статті 27-1, частини другої статті 29 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що особою, яка бере участь у справі є неповнолітня особа. При цьому неповнолітня особа може: (а) особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вона особисто бере участь; (б) здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді через законного представника або представника. Залучення законного представника неповнолітнього відбувається на підставі ухвали суду.

У справі, що переглядається (на момент ухвалення заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року), ОСОБА_7 була неповнолітньою. Проте в матеріалах справи відсутня ухвала про залучення ОСОБА_7 як співвідповідача або залучення ОСОБА_6 як її законного представника.

За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати оскаржену постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року скасувати.

Справу № 412/1277/2012 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук