Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2020 року у справі №629/794/19

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

місто Київ

справа № 629/794/19

провадження № 61-4890св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у лютому 2019 року звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 062
942,72 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 13 грудня 2019 року звернувся із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд".

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року витребувано із Лозівського міськрайонного суду Харківської області матеріали цивільної справи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з метою подання виправленої апеляційної скарги у паперовій формі, її копії та копій доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи із власноручним підписом заявника.

ОСОБА_1 27 січня 2020 року через систему "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків, у якій заперечував підстави залишення його апеляційної скарги без руху. На переконання заявника, суд апеляційної інстанції не врахував вимоги наказу Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2018 року № 628 "Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" у місцевих та апеляційних судах".

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга надійшла до суду в електронній формі із зазначенням, що документ сформовано у системі "Електронний суд", що є неналежною формою звернення, яка не гарантує визначений ЦПК України порядок розгляду справ. Отже, оскільки заявник недоліки не усунув, апеляційну скаргу у паперовій формі не подав, тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 11 березня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2019 року відмовлено.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки законом йому надано право звернення із апеляційною скаргою як у паперовій формі, так і засобами електронного зв'язку, тому, на переконання заявника, апеляційний суд виявив надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

За правилом частин 1 , 3 статті 356 ЦПК України апеляційна скарга подається у письмовій формі. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Згідно зі статтею 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених статтею 182 ЦПК України, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому статтею 182 ЦПК України. У випадках, коли статтею 182 ЦПК України такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Відповідно до частини 8 статті 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом Законом України "Про електронні довірчі послуги" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Відповідно до пунктів 12, 32 частини 1 статті 1 Закону України

"Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_1.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 13 грудня 2019 року звернувся до Харківського апеляційного суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд".

Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, зробив висновок, що оскільки у паперовій формі заявник не подав апеляційну скаргу, такий недолік не усунуто, тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги.

У такому висновку суд апеляційної інстанції керувався тим, що станом на 17 січня 2020 року Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - ЄСІТС, система) не затверджено, отже, така система на день вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження не запроваджена, тому подання апеляційної скарги в електронній формі є неналежною формою звернення, яка не гарантує визначений ЦПК України порядок розгляду справ. Також суд зробив висновок, що система "Електронний суд" не є тотожною ЄСІТС, а є лише засобом комунікації між судом та учасниками справи з метою надсилання документів у справі, які можуть заміняти їх паперову форму лише у випадках, безпосередньо передбачених у законі.

Також апеляційний суд виходив з того, що наказ Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) від 22 грудня 2018 року № 628 "Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" у місцевих та апеляційних судах" не є джерелом процесуального права.

Верховний Суд визнає наведені висновки суду апеляційної інстанції помилковими, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права з огляду на таке.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 14 ЦПК України у судах функціонує ЄСІТС. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в ЄСІТС в день надходження документів.

За правилом абзацу другого частини 8 статті 14 ЦПК України (у редакції чинній на час подання апеляційної скарги) особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не передбачено частини 8 статті 14 ЦПК України.

Пунктом 15 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (у редакції чинній на час подання апеляційної скарги) ЄСІТС починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування ДСА України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС опубліковано ДСА України у газеті "Голос України" № 229 (6984) 01 грудня 2018 року.

У подальшому, у газеті "Голос України", випуск від 01 березня 2019 року № 42 (7048), опубліковано повідомлення ДСА України, згідно з яким (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), ДСА України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України", випуск від 01 грудня 2018 року № 229 (6984).

Наказом ДСА України від 22 грудня 2018 року № 628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми "Електронний суд" у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої усі місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов'язано дотримуватися вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 у відповідній редакції (далі - Положення № 30).

Пунктом 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, у тому числі і розділ XI (Підсистема "Електронний суд"), набирають чинності та можуть використовуватися у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14,16 пункту 1 Положення № 30, електронний документ (далі - ЕД) - оригінал електронного документа з обов'язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис

(далі - ЕЦП) - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).

Для проекту будь-якого електронного документа, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування, забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документа. З моменту переведення документа у стан "Оригінал" такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту, визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення № 30).

Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД та ЕКПД (електронна копія паперового документа). Суди та органи системи правосуддя приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки (пункт 6 розділу ХІ Положення № 30).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням: https://cabinet. court. gov. ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису особи.

Отже, з 22 грудня 2018 року отримані місцевими та апеляційними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему "Електронний суд" мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у справі № 160/1841/19 (провадження № К/9901/10608/19).

Також Верховний Суд зробив висновок, що відсутність оголошення про початок повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми "Електронний суд" та, відповідно, для реалізації права особами на подання процесуальних документів із застосуванням цієї підсистеми в електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20) зробила висновок, що надсилання процесуальних документів до Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням: https://cabinet. court. gov. ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через "Електронний кабінет".

Аналіз наведених норм права, з врахуванням висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, дає підстави для висновку, що формування та надсилання процесуальних документів (зокрема й апеляційної скарги) через сервіс "Електронний суд" визначає необхідність застосування електронного підпису особи, яка надсилає такий документ, тобто без накладення такого підпису неможливо створити процесуальний документ та здійснити його направлення через сервіс "Електронний суд".

Отже, отримана судом апеляційної інстанції апеляційна скарга, направлена учасником справи засобами електронного зв'язку зі скріпленням електронним підписом через систему "Електронний суд", має реєструватися і розглядатися в установленому порядку, тобто, роздрукований на папері процесуальний документ з доказом перевірки електронного підпису належить долучити до паперових матеріалів справи і вважати належною паперовою формою процесуального документа.

Верховний Суд констатує, що учасник справи вправі обрати зручний для нього спосіб звернення із апеляційною скарго як у паперовій формі із скріпленням власноручним підписом, так і шляхом надсилання апеляційної скарги в електронному вигляді через систему "Електронний суд" із використанням власного електронного цифрового підпису.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що подання апеляційної скарги в електронній формі є неналежною формою звернення, оскільки наказ ДСА України від 22 грудня 2018 року № 628 "Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" у місцевих та апеляційних судах" не є джерелом процесуального права, є помилковим, оскільки зазначеним наказом визначено порядок запровадження та застосування підсистеми "Електронний суд" як засобу комунікації між судами та учасниками справи, яка створена, зокрема, задля забезпечення можливості учасникам справи надсилати засобами електронного поштового зв'язку процесуальні документи, що є спрощеною формою звернення із відповідними перевагами як для осіб, так і для судів під час здійснення прийому процесуальних документів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 357 та статті 185 ЦПК України та помилково вважав обов'язком заявника звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою винятково у паперовій формі.

Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватися із урахуванням обставин конкретної справи та із забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.

Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на стадії апеляційного перегляду судового рішення може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Так, у §32 рішення від 08 грудня 2016 року у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України" (заява № 24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v.

Bulgaria), заява № 36760/06).

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Повернувши апеляційну скаргу заявнику на підставі пункту 1 частини 5 статті 357 ЦПК України, суд не забезпечив гарантований Конституцією України апеляційний перегляд справи та порушив вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд, якою гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Таким чином, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до обмеження права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "..стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 4 та 6 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини 4 статті 406, частин 4 та 6 статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко