Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №389/1782/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року

м. Київ

справа № 389/1782/17

провадження № 61-41001 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - первинна профспілкова організація Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці Всеукраїнської професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

третя особа - виробничий підрозділ служби воєнізованої охорони «Знам`янський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвокатів Гамарца Олександра Сергійовича, Нікогосяна Олександра Сергійовича, які діють на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2018 року у складі судді Савельєвої О. В., постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року первинна профспілкова організація Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці Всеукраїнської професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, яка є юридичною особою, (далі - профспілка) звернулась в суд з позовом до ПАТ «Українська залізниця», третя особа: виробничий підрозділ служби воєнізованої охорони «Знам`янський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (далі - виробничий підрозділ) та з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- визнати неправомірними дії посадових осіб ПАТ «Українська залізниця», які допустили одностороннє, без погодження з профспілковим комітетом зменшення розміру грошової компенсації за продовольчий пайок, передбаченої пунктом 4.14 зобов`язань колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом, яка згідно частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці» є додатковою заробітною платою, що призвело до погіршення умов оплати праці працівників виробничого підрозділу;

- визнати незаконними та зобов`язати відповідача скасувати накази від 12 червня 2017 року № НОР-3-02/248, від 29 червня 2017 року № НОР-3-02/279;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату працівникам виробничого підрозділу грошової компенсації за продовольчий пайок в розмірах, передбачених пунктом 4.14 колективного договору за період з червня 2017 року до закінчення розгляду справи та зобов`язати його здійснювати її виплату в подальшому.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 лютого 2011 року на конференції трудового колективу ухвалено колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом Знам`янського загону воєнізованої охорони на 2011-2015 роки з проведенням реєстрації в Управлінні праці та соціального захисту населення Знам`янського міськвиконкому за № 18 від 17 березня 2011 року.

Термін дії колективного договору подовжено до укладення колективного договору ПАТ «Українська залізниця».

Пунктом 4.14 колективного договору виробничого підрозділу, укладеного в 2011 році, передбачена виплата грошової компенсації за продовольчий пайок в розмірі 70% мінімальної заробітної плати.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів.

З метою приведення пункту 4.14 колективного договору Знам`янського загону воєнізованої охорони у відповідність до цього закону, відповідно до статті 14 Закону України «Про колективні договори та угоди» та на підставі спільного рішення правління ПАТ «Українська залізниця» і Ради профспілки залізничників було внесено доповнення до колективного договору, що при виплаті грошової компенсації за продовольчий пайок застосовується розрахункова величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із застосуванням коефіцієнту 1,25. Доповнення було зареєстровано в Управлінні праці та соціального захисту населення Знам`янського міськвиконкому.

07 квітня 2017 року начальник виробничого підрозділу видав наказ № НОР-3-02/171 «Про застосування мінімальної заробітної плати», відповідно до якого встановив, що головному бухгалтеру для виплати грошової компенсації за продовольчий пайок застосовувати розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб із застосуванням коефіцієнту 1,25.

11 травня 2017 року начальник виробничого підрозділу видав наказ № НОР-3-02/208 «Про виплату грошової компенсації за продовольчий пайок», відповідно до якого починаючи з 01 травня 2017 року виплачувати грошову компенсацію за пайок у розмірі 1473,5 грн.

12 червня 2017 року наказом начальника виробничого підрозділу № НОР-3-02/248 «Про виплату грошової компенсації за продовольчий пайок» без погодження з профспілковим комітетом було призупинено виконання наказів від 07 квітня 2017 року № НОР-3-02/171 та від 11 травня 2017 року № НОР-3-02/208.

29 червня 2017 року в. о. начальника виробничого підприємства протиправно, в порушення вимог чинного законодавства, в односторонньому порядку без погодження з профспілковим комітетом виробничого підприємства на підставі листа-роз`яснення від 06 червня 2017 року № НЗЕ-02/314 було видано наказ № НОР-3-02/279 «Про виплату грошової компенсації за продовольчий пайок», відповідно до якого зменшено розмір виплати грошової компенсації за продовольчий пайок з 1473 грн до 1120 грн, що є погіршенням умов, встановлених колективним договором.

07 липня 2017 року профспілкова організація звернулась до ПАТ «Українська залізниця» з поданням «Про усунення порушень законодавства про працю».

14 липня 2017 року адміністрація виробничого підрозділу у листі від 13 липня 2017 року № НОР-3-08/2301 відмовила у задоволенні вимог, викладених у поданні профспілкового комітету, зазначені порушення чинного законодавства не усунула.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2018 року позовну заяву профспілки до ПАТ «Українська залізниця», третя особа виробничий підрозділ, про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб при виконанні зобов`язань колективного договору та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано неправомірними дії посадових осіб ПАТ «Українська залізниця», які допустили одностороннє, без погодження з позивачем, зменшення розміру грошової компенсації за продовольчий пайок, передбаченої пунктом 4.14 зобов`язань колективного договору (зі змінами та доповненнями), яка згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про оплату праці» є додатковою заробітною платою, що призвело до погіршення умов оплати праці працівників виробничого підрозділу.

Визнано незаконними та скасовано накази виробничого підрозділу від 12 червня 2017 року № НОР-3-02/248 «Про виплату грошової компенсації за продовольчий пайок» та від 29 червня 2017 року № НОР-3-02/279 «Про виплату грошової компенсації за продовольчий пайок».

Зобов`язано ПАТ «Українська залізниця» здійснити нарахування та виплату працівникам виробничого підрозділу грошової компенсації за продовольчий пайок в розмірах, передбачених пунктом 4.14 колективного договору на 2011-2015 роки, укладеного 25 лютого 2011 року між виробничим підрозділом та профспілкою, з 01 червня 2017 року.

Суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи встановлено, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником всіх прав та обов`язків ДП «Одеська залізниця» та до його структури входить Знам`янський загін воєнізованої охорони, який уклав із профспілкою колективний договір, що є чинним та діючим.

До колективного договору в подальшому в установленому законом порядку сторонами, які наділені відповідними повноваженнями, внесені зміни та доповнення, які зареєстровані відповідно до чинного законодавства та не погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників. Тобто, підстави вважати, що внесені зміни та доповнення є недійсними, відсутні. Колективним договором передбачена виплата грошової компенсації за продовольчий пайок із застосовуванням розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом, із застосуванням коефіцієнта 1,25.

З 01 червня 2017 виробничим підрозділом у порушення вимог частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» без погодження з профспілковим комітетом в односторонньому порядку прийнято рішення про зменшення розміру грошової компенсації за продовольчий пайок, а саме не застосовувався коефіцієнт 1,25, що є погіршенням умов оплати праці, встановлених пунктом 4.14 колективного договору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» залишено без задоволення, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що начальник виробничого підрозділу після внесення в установленому законом порядку змін до колективного договору щодо виплати грошової компенсації за продовольчий пайок не мав права в односторонньому порядку шляхом видачі наказу зменшувати розмір цієї компенсації.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2018 року адвокати Гамарець О. С., Нікогосян О. С., які діють на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Українська залізниця», подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представники відповідача просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначають, що відповідно до пункту 121 статуту ПАТ «Українська залізниця» будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами.

Указують, що начальник Знам`янського загону воєнізованої охорони одноособово підписав зміни і доповнення до колективного договору з профспілкою, що суперечить пункту 121 статуту ПАТ «Українська залізниця».

Стверджують, що не було обговорення стосовно внесення змін до колективного договору в трудовому колективі за участю уповноважених представників зі сторони власника підприємства, що суперечить вимогам статтей 10, 13, 15 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від голови профспілки Кучера В. О., який просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Зазначає, що колективний договір не переглядався спільно позивачем та відповідачем, не змінювалися сторони договору, чинність його не оспорювалася жодним із учасників справи, а отже він породжував права і обов`язки як для сторони роботодавця так і для сторони трудового колективу.

Стверджує, що відповідно до Положення про виробничий підрозділ служб воєнізованої охорони «Знам`янський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» начальник загону, як роботодавець, наділений повноваженнями приймати рішення у сфері трудових відносин у підпорядкованому йому підрозділі.

Уважає, що пункт 121 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» спрямований на регламентацію фінансово-господарської діяльності товариства, а не врегулювання трудових відносин, а колективний договір не є правочином, на який поширюються положення статтей 203, 215 ЦК України.

Посилається на положення статті 204 ЦК України про презумцію правомірності правочину, зазначає, що ні колективний договір, ні зміни до нього не є нікчемними та оспорюваними, не порушують публічний порядок.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 лютого 2011 року на конференції трудового колективу було схвалено колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом Знам`янського загону воєнізованої охорони на 2011-2015 роки, підписаний начальником Знам`янського загону воєнізованої охорони та головою профспілкової організації, зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Знам`янського міськвиконкому за № 18 від 17 березня 2011 року.

Пунктом 4.14 колективного договору передбачено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 1994 року № 7 працівникам воєнізованої охорони щомісячно виплачується грошова компенсація за продовольчий пайок в розмірі 70 % мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 затверджено статут ПАТ «Укрзалізниця».

Згідно з пунктом 2 статуту товариство утворене як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення ПАТ «Українська залізниця». Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до пункту 121 статуту будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами.

Постановою керівництва регіональної філії «Одеська залізниця» і президії Дорпрофсожу від 11 січня 2017 продовжено дію колективного договору між адміністрацією та дорожнім комітетом профспілки Одеської залізниці на 2011-2015 роки (зі змінами та доповненнями) до укладення нового колективного договору.

В зв`язку із зміною з 01 січня 2017 року законодавства мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. З метою приведення колективного договору у відповідність до чинного законодавства з врахуванням рекомендацій, викладених у листі від 29 березня 2017 року голови правління ПАТ «Українська залізниця» та голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України, внесено зміни до пункту 4.14 колективного договору, якими передбачено виплату грошової компенсації за продовольчий пайок в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб із застосуванням коефіцієнту 1.25, ці зміни від адміністрації підписані начальником загону ОСОБА_2 та головою профкому ОСОБА_3 та зареєстровані за реєстровим № 37 від 09 червня 2017 року.

ОСОБА_2 при підписанні змін до колективного договору діяв від імені ПАТ «Українська залізниця» на підставі нотаріально посвідченої 31 жовтня 2016 року за реєстром № 1737 в порядку передоручення довіреності, підписаної двома особами начальником ОСОБА_4 та першим заступником ОСОБА_5 ОСОБА_2 наділений правом вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (у т.ч. внутрішні зобов`язання) в межах діяльності Загону та з урахуванням вимог пункту 5.6 Положення про філію.

07 квітня 2017 року начальник виробничого підрозділу видав наказ № НОР-3-02/171 «Про застосування мінімальної заробітної плати», відповідно до якого встановив, що головному бухгалтеру для виплати грошової компенсації за продовольчий пайок застосовувати розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб із застосуванням коефіцієнту 1,25.

11 травня 2017 року начальник виробничого підрозділу видав наказ № НОР-3-02/208 «Про виплату грошової компенсації за продовольчий пайок», відповідно до якого починаючи з 01 травня 2017 року виплачувати грошову компенсацію за пайок у розмірі 1473,5 грн.

12 червня 2017 року наказом начальника виробничого підрозділу № НОР-3-02/248 «Про виплату грошової компенсації за продовольчий пайок» без погодження з профспілковим комітетом було призупинено виконання наказів від 07 квітня 2017 року № НОР-3-02/171 та від 11 травня 2017 року № НОР-3-02/208.

29 червня 2017 року в. о. начальника виробничого підприємства без погодження з профспілкою на підставі листа-роз`яснення від 06 червня 2017 року № НЗЕ-02/314 було видано наказ № НОР-3-02/279 «Про виплату грошової компенсації за продовольчий пайок», відповідно до якого зменшено розмір виплати грошової компенсації за продовольчий пайок з 1473 грн до 1120 грн.

07 липня 2017 року первинна профспілкова організація направила начальнику виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» подання № 73/19 про усунення порушень законодавства про працю та колективного договору щодо зменшення встановленого колективним договором розміру грошової компенсації за продовольчий пайок в односторонньому порядку, в задоволенні якого було відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Відповідно до статті 15 КЗпП України колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 17 КЗпП України колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір. У разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Відповідно до пункту 1.6 колективного договору протягом його дії адміністрація та профком можуть вносити зміни і доповнення, які не погіршують умови праці, соціальні та трудові інтереси працівників. Вони вносяться у колективний договір на спільному засіданні адміністрації і профкому за згодою сторін з обов`язковим інформуванням трудового колективу.

Пунктом 5 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-530цс15 дійшов висновку, що «враховуючи, що відповідно до статті 21 КЗпП України предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об`єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема статтями 3, 7, 9, 91 , 44 КЗпП України) положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту). Установивши наявність між сторонами договору трудових правовідносин, які регулюються нормами трудового й спеціального законодавства, та факт укладення цього договору саме у зв`язку з існуванням трудових правовідносин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що укладений договір не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами статей 203, 215 цього Кодексу загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав із застосуванням наслідків недійсності правочину». Подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 757/49315/16-ц (провадження № 61-28768св18).

У зв`язку з вищенаведеним, виходячи з положень КЗпП України та Закону України «Про колективні договори і угоди», колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у касаційній скарзі відповідача на положення статтей 203, 215 ЦК України як підставу для визнання недійсним колективного договору.

Суд першої інстанції, встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився апеляційний суд, що ОСОБА_2 при підписанні змін до колективного договору діяв на підставі Положення «Про Знам`янський загін відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці», а також нотаріально посвідченої 31 жовтня 2016 року за реєстром № 1737 в порядку передоручення довіреності, підписаної двома особами начальником ОСОБА_4 та першим заступником ОСОБА_5, відповідно до якої був наділений правом вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (у т.ч. внутрішні зобов`язання) в межах діяльності загону та з урахуванням вимог пункту 5.6 Положення про філію.

Суди обох інстанцій зробили висновок, що зміни до колективного договору були внесені у відповідності до чинного законодавства, а також умов колективного договору, зареєстровані у передбаченому законом порядку, колективний договір є чинним, його реєстрація як і реєстрація змін до нього не скасовувалися, тому дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії посадових осіб відповідача всупереч умовам колективного договору є незаконними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання апеляційної скарги на положення статті 121 статуту ПАТ «Українська залізниця», якими передбачено підписання від імені товариства договорів, довіреностей, інших правочинів та документів, а також банківських та фінансових документів щонайменше двома уповноваженими особами, є необґрунтованими, оскільки колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) та первинною профспілковою організацією, факт наявності у ОСОБА_2 повноважень на підписання колективного договору встановлений судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обговорення стосовно внесення змін до колективного договору зводяться до переоцінки доказів та обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи судом касаційної інстанції, та не дають підстав для висновку про незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвокатів Гамарца Олександра Сергійовича, Нікогосяна Олександра Сергійовича, які діють на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», залишити без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук