Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2019 року у справі №686/19613/17

Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 686/19613/17-ц

провадження № 61-9566св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Фірма "Хмельницькбуд",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А.

М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" (далі - ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд") про встановлення нікчемності укладення пункту угоди про розірвання договору дольової участі в будівництві.

Позов мотивовано тим, що 30 березня 2010 року між ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" та ОСОБА_1 був укладений договір № 7/1-28 дольової участі в будівництві, за умовами якого ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" зобов'язалась збудувати автопаркінг на 30 місць постійного зберігання автомобілів по АДРЕСА_1 до кінця жовтня 2010 року, прийняти його в експлуатацію та передати їй бокс № НОМЕР_1, загальною площею 20,44 кв. м вартістю 108 635,00 грн, розташований за вказаною адресою, а ОСОБА_1 зобов'язалась перерахувати перший внесок в сумі 30 635,00 грн та оплачувати чергові платежі згідно календарного графіка.

Станом на 01 листопада 2010 року позивач внесла кошти в сумі 88 635,00 грн, проте фірма забудовник не виконала взятті на себе зобов'язання.

Через чотири місяці після прийняття в експлуатацію індивідуальних одноповерхових гаражів, 07 жовтня 2013 року між ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" та ОСОБА_1 було укладено угоду про розірвання договору дольової участі в будівництві від 30 березня 2010 року № 7/1 пунктом 3 якої передбачено, що після виконання замовником пункту 2 даної угоди, зобов'язання замовника вважаються виконаними, і сторони не будуть мати претензій одна до одної щодо порядку виконання умов договору дольової участі в будівництві від 30 березня 2010 року № 7/1-28.

Пункт 3 укладеної 07 жовтня 2013 року угоди про розірвання договору дольової участі в будівництві від 30 березня 2010 року № 7/1-28, ОСОБА_1 вважала нікчемним, оскільки порушує її законні права та інтереси як споживача послуг, так як обмежує її право на пред'явлення нею претензій в майбутньому в разі невиконання умов основного договору.

ОСОБА_1 просила встановити нікчемність пункту 3 угоди від 07 жовтня 2013 про розірвання договору дольової участі в будівництві від 30 березня 2010 року № 7/1-28.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що на момент підписання угоди позивач була дієздатною особою, її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано пункт 3 (три) угоди від 07 жовтня 2013 року, укладеної між

ОСОБА_1 та ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" про розірвання договору дольової участі в будівництві № 7/1-28 від 30 березня 2010 року, нікчемним.

Стягнуто з ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі

960,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" в дохід держави у вигляді сплати судового збору за подачу позовної заяви судові витрати в сумі 640,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із нікчемності оспорюваного пункту правочину (пункт 3 угоди від 07 жовтня 2013 року про розірвання договору дольової участі в будівництві № 7/1-28 від 30 березня

2010 року), що встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду

від 18 листопада 2015 року і ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 січня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" про визнання недійсним вищевказаного пункту угоди

від 07 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 травня 2019 року ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 05 грудня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт нікчемності пункту 3 угоди

від 07 жовтня 2013 року про розірвання договору дольової участі в будівництві № 7/1-28 від 30 березня 2010 року, встановлений рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2015 року у справі № 686/17283/15-ц, і на думку заявника не потребує повторного встановлення Хмельницьким апеляційним судом. У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 755/14931/16-ц зроблено висновок про те, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Апеляційним судом неправильно розтлумачено висновок Верховного Суду, зробленого у постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 673/416/16-ц.

Апеляційним судом безпідставно було поновлено строк на апеляційне оскарження.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У червні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила встановити нікчемність пункту 3 угоди від 07 жовтня 2013 про розірвання договору дольової участі в будівництві від 30 березня 2010 року № 7/1-28.

Судами встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 листопада 2015 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 січня 2016 року у справі № 686/17283/15-ц, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ "Фірма "Хмельницькбуд" про визнання частково недійсної угоди було відмовлено з тих підстав, що пункт 3 угоди від 07 жовтня 2013 року про розірвання договору дольової участі в будівництві від 30 березня 2010 року № 7/1-28 є нікчемним. Вказане рішення набрало законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: "визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: "кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини 2 статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

Суд апеляційної інстанції, визнаючи оспорюваний пункт 3 угоди нікчемним, не врахував те, що позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, а тому судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні, адже позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту прав і в задоволенні позову потрібно було відмовити з цієї підстави.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року скасувати, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2017 року залишити в силі, змінивши у мотивувальній частині, виклавши у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Коротун

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. І. Крат