Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2018 року у справі №459/1087/17

Постанова

Іменем України

01 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 459/1087/17

провадження № 61-26954св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на постанову апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з позивача на користь відповідачки аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 300,00 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 17 травня 2013 року до повноліття дитини.

21 березня 2017 року на підставі вищевказаного рішення був виданий виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 10 квітня 2017 року відкрито виконавче провадження. Державним виконавцем був проведений розрахунок заборгованості по виконавчому листу № 459/2306/13-ц, яка становила 42 770,00 грн.

Дочка ОСОБА_7 проживає з матір'ю відповідачки ОСОБА_9, а відповідачка проживає в Італії, тому в Україну на ім'я ОСОБА_9 позивач переказував щомісячно кошти в сумі 100,00 євро з 16 лютого 2013 року по 04 січня

2017 року. За вказаний період позивач переказав на утримання дитини

84 093,00 грн. Перераховані кошти перекрили заборгованість по аліментах, позивач постійно проживає в Італії, тому не мав змоги подавати копії квитанцій про грошові перекази. Аліменти, що були виплачені ним на утримання дочки ОСОБА_7, мають бути перераховані як зайво сплачені та зараховані у погашення наявної заборгованості по аліментах.

ОСОБА_4 просив звільнити його повністю від сплати заборгованості за аліментами, які стягуються на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 по виконавчому документу

№ 459/2306/13-ц.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Звільнено ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_7, стягуваних по виконавчому документу № 459/2306/13-ц, виданому 21 березня 2017 року Червоноградським міським судом Львівської області в сумі 62 682,36 грн.

Рішення суду мотивовано наявністю передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновок суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що квитанції про переказ коштів, здійснених позивачем на ім'я ОСОБА_9, не підтверджують, що такі кошти були призначені для передачі ОСОБА_5 в рахунок сплати аліментних зобов'язань або призначені на утримання дитини ОСОБА_7.

Не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 Сімейного Кодексу України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

11 квітня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Львівської області від 13 березня

2018 року та залишити в силі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 жовтня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом не досліджено докази по справі, що мають суттєве значення.

Доводи інших учасників справи:

19 червня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Інші доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

26 червня 2018 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв'язку подано до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому просить скасувати постанову апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року та залишити в силі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 жовтня 2017 року.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Червоноградського міського суду Львівської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи наведені у відповіді на відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:

Згідно з частиною другою статті 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

На обґрунтування своїх доводів щодо звільнення від сплати заборгованості за аліментами ОСОБА_4 посилався на те, що він щомісячно переказував кошти в сумі 100,00 євро з 16 лютого 2013 року по 04 січня 2017 року матері відповідачки - ОСОБА_9, з якою проживала дитина, та за вказаний період переказав на утримання дитини 84 093,00 грн.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_4 не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментах, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки квитанції про перекази коштів, здійснених ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_9, не підтверджують, що такі кошти були призначені для передачі ОСОБА_5 в рахунок сплати аліментних зобов'язань або призначені на утримання дитини ОСОБА_7.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

НОМЕР_1 року у місті Мілані (Республіка Італія) померла громадянка України - ОСОБА_5

Колегія суддів зазначає, що за правилами частини третьої статті 414 ЦПК України якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, смерть ОСОБА_5 не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська