Історія справи

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

справа № 689/1074/24

провадження № 51-5447км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024243000000991, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Ярмолинецький районний суд Хмельницької області вироком від 18 липня 2024 року засудив ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 121 КК на строк 5 років, за ч. 3 ст. 135 КК - на строк 3 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а згідно зі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. У строк покарання ОСОБА_7 зараховано термін перебування його під вартою з 21 березня до 18 липня 2024 року.

2. Суд змінив ОСОБА_7 запобіжний захід до вступу вироку в законну силу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнив його з-під варти в залі судового засідання та поклав обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК): прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із с. Глушківці Хмельницького (Яромолинецького) району Хмельницької області, де він проживає.

3. За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження та завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, яку він сам поставив в небезпечний для життя стан, що спричинило інші тяжкі наслідки.

4. Так, 19 березня 2024 року близько 16:00 ОСОБА_7 під час конфлікту зі співмешканкою ОСОБА_8 , що відбувався в його помешканні на АДРЕСА_1 , з неприязні завдав потерпілій численних ударів ногами в ділянки тулуба, нижніх кінцівок, грудної клітки, плечових суглобів, живота, голови й обличчя, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння та спричинили втрату органа (селезінки).

5. Надалі ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ОСОБА_8 перебуває в небезпечному для життя стані, у який він сам її поставив, достовірно знаючи про небезпеку, що загрожує життю та здоров`ю потерпілої, маючи можливість надати їй допомогу, не вжив заходів, необхідних для відвернення небезпеки для здоров`я потерпілої, а забравши належний ОСОБА_8 мобільний телефон, залишив її в будинку на самоті в період з 19 по 21 березня 2024 року.

6. Хмельницький апеляційний суд 03 липня 2024 року скасував вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, ухвалив новий вирок, яким визнав засудженого винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 і ч. 1 ст. 135 КК, та призначив йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 135 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок щодо ОСОБА_7 апеляційний суд залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати до підзахисного правила ст. 75 КК. Скаржник уважає вирок апеляційного суду незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ст. 75 КК. Зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував даних про особу винуватого та всіх обставин, які пом`якшують покарання, зокрема того, що ОСОБА_7 не має судимості, позитивно характеризується, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував потерпілій завдану шкоду, у такий спосіб довів своє бажання виправити наслідки вчиненого, має міцні соціальні зв`язки й постійне місце проживання, тривалий час (майже 4 місяці) перебуваючи на волі, жодного разу не порушив особистого зобов`язання, вчасно з`являвся в судові засідання та весь цей час, проживаючи з потерпілою, не вчиняв правопорушень, остання просила суди попередніх інстанцій не позбавляти волі обвинуваченого. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_7 свідомо і впевнено став на шлях виправлення. Крім того, адвокат уважає, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання підзахисному не врахував зменшення об`єму обвинувачення засудженому, що полягало в перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 3 на ч. 1 ст. 135 КК, а також того, що спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження унаслідок її провокативних дій та в силу свого стану здоров`я, що пов`язане з травмою голови в дитинстві. Указане свідчить про те, що ОСОБА_7 не є суспільно небезпечною особою, і дає підстави для висновку про можливість його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства.

Позиції учасників судового провадження

8. Прокурор ОСОБА_5 уважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

9. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

10. Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

11. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

12. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції за нормами ст. 438 КПК є: істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

13. У касаційній скарзі захисник не заперечує доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК, не ставить під сумнів виконання судом вимог статей 50 і 65 цього Кодексу у ході призначення покарання винуватому. Водночас указує, що вирок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині застосування до засудженого правил ст. 75 КК є незаконним і немотивованим.

14. За приписами ст. 420 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

15. Вирок суду апеляційної інстанції, як установлено в ч. 2 ст. 420 КПК, повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

16. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

17. Загальні засади призначення покарання, які вказано в ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, у межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду та розміру, ураховано тяжкість злочину, особу винного й інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

18. Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині звільнення винуватого від відбування покарання з випробуванням, наголошуючи на неврахуванні цим судом того, що ОСОБА_7 ногами завдав потерпілій не менше 36 травмуючих дій, у тому числі в життєво важливі органи: голову та черевну порожнину, після чого позбавив потерпілу засобу зв`язку й з 19 по 21 березня не вживав заходів для доставлення потерпілої в медичний заклад, дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції про звільнення засудженого від відбування покарання - скасуванню.

19. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд указав, що місцевий суд дійшов неправильного висновку про можливе звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. За змістом ст. 75 КК всі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

20. Як звернув увагу суд апеляційної інстанції, місцевий суд послався на те, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, у дитинстві отримав травму голови, обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяних збитків, водночас суд першої інстанції належним чином не врахував обставини, яка обтяжує покарання засудженого, - вчинення злочину стосовно особи, з якою винний перебуває в близьких стосунках. З огляду на положення ст. 3 Конституції України, які визначають людину, її життя і здоров`я найвищою соціальною цінністю, та беручи до уваги характер і спосіб учинених злочинів, кількість і локалізацію заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, апеляційний суд резюмував, що зазначені обставини свідчать про підвищений рівень суспільної небезпеки винуватого та спростовують висновок суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання в умовах застосування до нього положень статей 75 76 КК. При цьому апеляційний суд правильно зауважив, що думка потерпілої ОСОБА_8 стосовно покарання обвинуваченому, яка просила не позбавляти його волі, не є визначальною, оскільки остання проживає разом із засудженим і є матеріально залежною від нього.

21. Ураховуючи наведене, апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції через неправильне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_7 на підставі ч. 1 ст. 70 КК покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 121 КК. Саме ці вид і міру покарання ОСОБА_7 апеляційний суд визнав необхідними й достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

22. Отже, Суд дійшов висновку, що за результатами розгляду касаційної скарги не встановленонеправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли би бути безумовними підставами для скасування судових рішень. Касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 необхідно залишити без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3