Історія справи

Постанова

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа № 732/110/17

провадження № 51-2992км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Макаровець А. М., Марчук Н. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Ковальчука О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016270110000428 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня народження, громадянина України, уродженця м. Городня Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 289 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді арешту на строк 2 місяці без конфіскації майна.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, за який він був засуджений за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_1, будучи раніше судимим за незаконне заволодіння транспортним засобом та вчинення злочину проти власності, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став і знову вчинив злочин. Так, близько 19 год. 15 хв. 21 листопада 2016 року ОСОБА_1 біля двору будинку АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, через незамкнені двері проник до салону автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_3, де шляхом запуску двигуна ключем, що знаходився у замку запалювання, незаконно заволодів указаним транспортним засобом, вартістю 27 190,03 грн, та поїхав на ньому в напрямку м. Сновськ Чернігівської області.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Аргументуючи заявлену вимогу прокурор зазначає, що апеляційний суд, залишаючи без змін вирок місцевого суду, залишив поза увагою відсутність даних, що вказують на активне сприяння розкриттю злочинів, що злочин вчинений у стані алкогольного сп'яніння, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Також прокурор зазначив, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Ковальчук О. С. підтримав подану касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор, не погоджуючись з вироком місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 і ухвалення нового вироку, яким просив призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з рішенням суду першої інстанції про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Однак із таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Частиною 3 цієї статті встановлено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини згаданого Кодексу, за вчинений злочин визначаються ст. 69 КК України.

Статтею 69 цього Кодексу передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, спосіб незаконного заволодіння транспортним засобом, наслідки, що настали, повернення автомобіля, думку потерпілого, особу винуватого, який посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого кримінального правопорушення, відсутність цивільного позову та претензій матеріального та морального характеру, думку потерпілого, який не наполягав на реальному покаранні. Колегія суддів апеляційного суду погодилася з таким висновком суду першої інстанції.

Проте суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив умисний тяжкий злочин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення умисних корисливих злочинів. Тобто, апеляційний суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, як про це правильно зазначено в касаційній скарзі прокурора.

За таких обставин, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту, на думку колегії суддів, є явно несправедливим через м'якість.

Ураховуючи, що прокурор в апеляційній скарзі порушував питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ухвалення нового вироку, то колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду належить ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, та призначити засудженому покарання, яке б відповідало тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу. Якщо під час нового розгляду кримінального провадження не будуть встановлені інші обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та можуть вплинути на висновки суду щодо покарання ОСОБА_1, то призначене останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати явно несправедливим через м'якість.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А.М. Макаровець Н.О. Марчук