Історія справи

Постанова

Іменем України

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 266/3109/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/775/62/2018(м)

Провадження № 51 - 5523 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050780000844 від 26 липня 2017 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Алмазний Республіки Саха Якутії Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 вересня

2007 року за ст. 309 ч. 1, ст. 187 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією ? частини майна, яке є його власністю, звільненого 13 січня 2012 року по відбуттю строку покарання,

за ст. 309 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката

Черкаса В.М. на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від

07 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з часу його затримання в порядку виконання вироку.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 494 гривні 80 копійок процесуальних витрат за проведення судової експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він

26 липня 2017 року приблизно о 10 годині біля загальноосвітньої школи № 33 по вул. Маркелова в м. Маріуполі Донецької області повторно, незаконно придбав (знайшов) поліетиленовий пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, який незаконно зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту до вилучення працівниками поліції того ж дня в період часу з 15 годині 12 хвилин по 15 годину 30 хвилин під час проведення огляду місця події, маса якого у перерахунку на суху речовину дорівнює 12,15 грама.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі захисник Черкас В.М. в інтересах засудженого

ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що в порушення вимог ст. 22 КПК України прокурор надав суду всі матеріали кримінального провадження, а суд першої інстанції самостійно визначив перелік доказів, які підлягають дослідженню у судовому засіданні. Указує на те, що при призначенні покарання суд першої інстанції в повній мірі не врахував, що ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину, співпрацював зі слідством, розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, проживає з матір'ю, яка внаслідок захворювання потребує постійного догляду, негативних наслідків від його дій не настало. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи сторони захисту щодо процесуальних порушень судом першої інстанції та про несправедливість призначеного ОСОБА_1 покарання через суворість.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника Черкаса В.М. прокурор у кримінальному провадженні Сінгур Є.І. просить залишити її без задоволення через безпідставність викладених у ній доводів.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 309 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Згідно з аудіозаписом судового засідання від 06 вересня 2017 року, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції,

ОСОБА_1 було вручено пам'ятку про його права та обов'язки, зміст яких, як він повідомив суду, йому зрозуміло. ОСОБА_1 також зазначив, що суть пред'явленого обвинувачення йому також зрозуміла, вину визнає повністю.

При визначені обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, сторона обвинувачення, а саме прокурор у кримінальному провадженні Сінгур Є.І. запропонував визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів про його особу. Головуючий у судовому засіданні роз'яснив ОСОБА_1 положення ст. 349 ч. 3 КПК України, а також наслідки такого порядку розгляду кримінального провадження, з чим він погодився. Після допиту ОСОБА_1, суд дослідив матеріали досудового розслідування, залучені за клопотанням прокурора, які характеризують особу ОСОБА_1 та підтверджують розмір процесуальних витрат.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого тяжких наслідків не настало, дані про особу ОСОБА_1, який раніше судимий за аналогічний злочин, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює. Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 309 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи, належним чином мотивувавши своє рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено. Підстав вважати його несправедливим внаслідок суворості колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Черкаса В.М. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Черкаса В.М. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний