Історія справи

ПОСТАНОВА

29 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 1-349/11

провадження № 51-3211ск25

Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 травня 2025 року і

ВСТАНОВИЛА:

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та його захисник порушують питання про перевірку в касаційному порядку вказаних судових рішень.

Постановою судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2025 року відмовлено у витребуванні справи за касаційною скаргою.

Роз`яснено ОСОБА_3 та його захиснику, що справу може бути витребувано з метою перевірки в касаційному порядку при повторному надходженні касаційної скарги за умови усунення зазначених недоліків у межах передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року строку або не пізніше одного місяця з дня одержання копії даної постанови.

ОСОБА_3 та його захисник повторно звернулись до суду з касаційною скаргою, однак недоліки, зазначені у попередній постанові судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду, не усунули.

Відповідно до ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК 1960 року.

Згідно із ст. 398 КПК 1960 рокупідставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 370 КПК 1960 року істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Подана касаційна скарга сторони захисту не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року.

Зокрема у повторно поданій скарзі ОСОБА_3 та його захисником так і не конкретизовано істотні порушення кримінально-процесуального закону, які на їхню думку, були допущені судами попередніх інстанцій з огляду на положення ст. 370 КПК 1960 року.

Сторона захисту стверджує, що заперечувала проти закриття провадження за обвинуваченням за ч. 2 ст. 186 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Однак як слідує із самих судових рішень щодо ОСОБА_3 , які процитовано в касаційній скарзі, суд не закривав це провадження виключно з посиланням на ст. 49 КК, оскільки покликався в рішенні на ч. 5 ст. 74 КК. Посилання сторони захисту на практику ККС є нерелевантною, оскільки стосується звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК без застосування ч. 5 ст. 74 КК. Тому й надалі касатором в касаційній скарзі не вказано в чому суть істотного порушення вимог КПК або неправильне застосування кримінального закону у провадженні, в якому подана касаційна скарга.

В касаційній скарзі далі йдеться про незгоду із судовим рішенням, в тому числі в частині виправдання. Однак покликання на порушення норм кримінального закону чи КПК немає. Автор скарги зазначає про недотримання судом положень ст. ст. 58, 62 та 68 Конституції України без обґрунтування в чому саме полягають такі порушення.

Сторона захисту лише на останній сторінці касаційної скарги посилається на те, що істотні порушення кримінально-процесуального закону полягають у тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази непричетності ОСОБА_3 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також показання свідків. Вказівки про те показання яких саме свідків не взято то уваги, чому сторона захисту вважає, що їхні показання судом не було враховано під час ухвалення вироку у касаційній скарзі відсутні.

Фактично касаційна скарга полягає у вказівці на те, що винуватість у цьому провадженні не доведено поза розумним сумнівом та до надання стороною захисту власної оцінки обставинам справи. Скаржникам необхідно взяти до уваги, що обґрунтування касаційної скарги не може ґрунтуватися на формальних твердженнях про неналежну поведінку певних осіб, зокрема суду, прокурорів, адвоката, слідчих, потерпілих та свідків.

Аргументи сторони захисту про певне позапроцесуальне спілкування представників сторони обвинувачення у цьому провадження не може бути предметом оцінки у цьому провадженні. Тому суд позбавлений можливості висловитися щодо них. Сторона захисту може звернутися із повідомленням інформації про позапроцесуальні дії будь-якого з учасників цього провадження окремо.

За таких обставин підстав для витребування справи за касаційною скаргою немає.

Справу може бути витребувано з метою перевірки в касаційному порядку при повторному надходженні касаційної скарги за умови усунення зазначених недоліків у межах передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року строку або не пізніше одного місяця з дня одержання копії даної постанови.

Керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у витребуванні справи за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 травня 2025 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1