Історія справи

Постанова

Іменем України

29 січня 2019 року

м. Київ

справа № 328/595/17

провадження № 51-7755 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П.,

прокурора Піх Ю. Г., захисників: Кільдюшкіна О. В., Нікітюка Ю.П., потерпілого ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 та захисника Кільдюшкіна О. В. на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080350001141, за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Кірово Токмацького району Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Прийняте рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 24 серпня 2016 року приблизно о 20.30, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території домоволодіння на АДРЕСА_2 під час конфлікту з ОСОБА_3, діючи умисно, наніс йому один удар робочою частиною сапи по голові, завдавши тілесних ушкоджень, які згідно висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_4 покарання змінено. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що всупереч приписам ст. 291, ст. 374 КПК обвинувальний акт та вирок суду не містять формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК, яке б відповідало диспозиції цієї норми, що є порушенням його права на захист. У зв'язку з цим, застосування судом положень ч. 1 ст. 121 КК засуджений вважає неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказані порушення не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 КПК необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції у відповідній частині без зміни.

У касаційній скарзі захисник Кільдюшкін О. В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_4 скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вважає, що ОСОБА_4 діяв у стані необхідної оборони, а тому в силу ч. 5 ст. 36 КК не підлягає кримінальній відповідальності. Відповідні обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який за наявності підстав для закриття кримінального провадження цього не зробив, натомість необґрунтовано залишив вирок місцевого суду у частині засудження ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК без зміни, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисники Кільдюшкін О. В. і Нікітюк Ю. П. підтримали касаційні скарги. Потерпілий ОСОБА_3 та прокурор Піх Ю. Г. заперечили проти їх задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах доводів апеляційних скарг.

Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4, в якій останній заперечував факт спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції правильно встановити фактичні обставини кримінального провадження та дати юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК кваліфіковано правильно.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_3, котрий в деталях розповів про обставини спричинення йому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, та показання свідків ОСОБА_5 й ОСОБА_6, котрі були присутні на місці події під час вчинення злочину. І хоча самого моменту нанесення ОСОБА_3 удару ці свідки не бачили, проте вони підтвердили, що ОСОБА_4 у цей час перебував поряд із потерпілим, а тому фактично був єдиним, хто міг заподіяти потерпілому відповідні тілесні ушкодження. Показання потерпілого і свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності. Згідно висновку експерта виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді відкритої важкої черепно-мозкової травми, рубаної рани голови, вдавленого перелому кісток склепіння черепа, субарахноїдального крововиливу належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Таким чином, дослідивши докази кримінального провадження, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнав доведеною винуватість ОСОБА_4 в умисному заподіянні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження. Вирок суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Доводи сторони захисту про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у зв'язку з відсутністю в обвинувальному акті та відповідно у вироку суду формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК, є безпідставними. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції вказаної норми та містить всі ознаки складу злочину, за яким ОСОБА_4 засуджено.

Необґрунтованими є й доводи захисника Кільдюшкіна О. В. про відсутність у діях ОСОБА_4 складу злочину у зв'язку з перебуванням останнім у стані необхідної оборони. Так, згідно приписів ст. 433, ст. 438 КПК перевірка правильності встановлення місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Разом із цим, із фактичних обставин підстав, які б вказували, що на момент спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 перебував у стані необхідної оборони, не вбачається. В апеляційному порядку це питання учасниками судового провадження також не порушувалось. Натомість сторона захисту наполягала на непричетності ОСОБА_4 до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Таким чином, перевіривши вирок в межах апеляційної скарги, надавши доводам засудженого та захисників належну оцінку, апеляційний суд обґрунтовано залишив вирок місцевого суду у частині встановлених місцевим судом обставин та кваліфікації вчиненого ОСОБА_4 діяння за ч. 1 ст. 121 КК без зміни. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогами ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_4, не встановлено.

За таких обставин, касаційні скарги засудженого та захисника не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, суд

ухвалив:

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2017 року, змінений ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л.Ю. Кишакевич С. І. Кравченко