Історія справи

Постанова

іменем України

28 травня 2019 року

м. Київ

справа № 699/89/17

провадження № 51-652км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Бущенка А. П., Григор?євої І. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

прокурора Кравченко Є. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Очеретяного М. С., який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 7 червня 2017 року в кримінальному провадженні № 12012250190000058 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївки Донецької області та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 7 червня 2017 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 156 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК до даного покарання приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком цього ж суду від 9 серпня 2007 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю.

Вирішено питання про запобіжний захід та речові докази.

Як установив суд, 31 липня 2012 року о 20:00 ОСОБА_1 у с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського району схопив на руки малолітню ОСОБА_2 та відніс її на територію колишнього дитячого садка де вчинив щодо неї розпусні дії (розбещення) сексуального та фізичного характеру, що здатні викликати фізичне та моральне розбещення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

На думку прокурора, апеляційний суд не надав умотивованих відповідей на доводи його апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим судом вимог ст. 65 КК та несправедливість призначеного ОСОБА_1 покарання через м`якість. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилися рецидив та тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а також позиція потерпілої, яка наполягала на призначенні йому суворого покарання. З огляду на це вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а тому не може бути залишене в силі.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Кравченко Є. С. касаційну скаргу підтримала.

Інших учасників було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді касаційної інстанції, одна вони в судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 156 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

У силу статті 370 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Зважаючи на приписи статті 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним (адекватним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Наведені у касаційній скарзі прокурора доводи про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та даним про особу засудженого внаслідок м`якості аналогічні його доводам, викладеним в апеляційній скарзі, які були ретельно перевірені апеляційним судом та обґрунтовано визнані безпідставними з наведенням цим судом у своєму рішенні відповідних мотивів на їх спростування.

Зокрема, не погодившись із доводами прокурора, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що при призначенні покарання засудженому місцевим судом правильно були взяті до уваги тяжкість вчиненого ним злочину, негативний стан здоров`я та посередня характеристика. Не оминув увагою апеляційний суд і поведінку самого засудженого та його ставлення до скоєного, який свою вину у вчиненні злочину повністю визнав, щиро розкаявся та попросив вибачення у потерпілої.

При цьому апеляційний суд зазначив, що при призначенні покарання місцевим судом також були взяті до уваги рецидив злочинів, як обставина, що обтяжує покарання, та позиція потерпілої, яка наполягала на призначенні ОСОБА_1 суворого покарання.

З урахуванням цих факторів апеляційний суд дійшов умотивованого висновку, що визначене місцевим судом ОСОБА_1 покарання було призначено з додержанням вимог статей 50 та 65 КК і за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, а доводи апеляційної скарги прокурора про його м`якість є неспроможними.

Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та є належно обґрунтованою, в ній наведено мотиви з яких виходив суд при прийнятті рішення та підстави, якими він керувався.

Наведені у касаційній скарзі прокурора доводи не спростовують правильності цих висновків суду апеляційної інстанції та не ставлять під сумнів законність оспорюваного судового рішення.

Під час перевірки судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були підставами для скасування ухвали апеляційного суду, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441 та пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 7 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький А. П. Бущенко І. В. Григор`єва