Історія справи

Постанова

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Макаровець А.М.,

Стороженко С.О.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Ткачук Г.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

ОСОБА_2 виклав вимогу до суду про скасування ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2018 року із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивував істотним порушенням судом апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, що мало в результаті обмеження доступу до правосуддячерез порушення його права на оскарження ухвали слідчого судді про зміну запобіжного заходу. Також стверджує, що суд дійшов неправильного висновку про неможливість оскарження ним зазначеної ухвали, керуючись положеннями ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо вичерпного переліку ухвал, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, оскільки зміна попередньо обраного підозрюваному запобіжного заходу на домашній арешт фактично є застосуванням запобіжного заходу.

2. Зміст судових рішень

2.1 Судове рішення суду першої інстанції

Ухвалою слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 14 червня 2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, підозрюваному ОСОБА_2 змінено запобіжний захід з особистого зобов'язання на домашній арешт.

2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції (рішення, яке оскаржується)

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2на ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 14 червня 2018 року.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Практика Європейського суду з прав людини

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», пункт 96 Рішення від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції»).

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.2.1 Стаття 309. Ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування

Частина 1. Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні.

4.2.2 Стаття 310. Порядок оскарження ухвал слідчого судді

Частина 1. Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

4.2.3 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.2.4 Стаття 399. Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження

Частина 6. Ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті апеляційного провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.2.5 Стаття 412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону

Частина 1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

4.2.6 Стаття 438. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції

Частина 1. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

5. Мотиви суду касаційної інстанції щодо доводів касаційної скарги

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених КПК України, розгляд провадження суд касаційної інстанції здійснив у частині перевірки доводів скарги про дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали від 21 червня 2018 року [4.2.5].

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2про порушення його права на оскарження судового рішення та обмеження доступу до правосуддя є обґрунтованими.

Згідно з ухвалою слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 14 червня 2018 року до суду звернувся слідчий з клопотанням про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 з особистого зобов'язання на тримання під вартою, з підстав вчинення ним кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.

При цьому, задовольняючи клопотання слідчого частково, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак, зважаючи на невиконання покладеного обов'язку підозрюваним ОСОБА_2, змінив запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на домашній арешт.

Апеляційним судом відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції з підстави, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з урахуванням положень ст. 309 КПК України, так як задовольняючи клопотання слідчого було змінено, а не застосовано підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід з особистого зобов'язання на домашній арешт.

Нормами процесуального закону встановлено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. До цього переліку, зокрема, віднесено відповідні ухвали слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту [4.2.1].

У провадженні, що розглядається, слідчий суддя суду першої інстанції задовольнив клопотання слідчого частково та відповідно до положень ст. 181 КПК України змінив запобіжний захід ОСОБА_2, застосувавши у такий спосіб до підозрюваного замість особистого зобов'язання інший запобіжний захід - домашній арешт. При цьому в резолютивній частині судового рішення правильно роз'яснено порядок та строки його оскарження [4.1.].

Таким чином, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про зміну запобіжного заходу, неправильно застосував положення ст. 309 КПК України, дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у підозрюваного ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, що призвело до безпідставного обмеження його права на доступ до суду.

Наведені порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що є безумовною підставою до його скасування з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за результатами проведення якого слід ухвалити законне судове рішення, мотивоване належним чином [4.2.3, 4.2.6].

5.3 Правовий висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Виходячи із системного аналізу положень ст. 309 КПК України та враховуючи вимоги ст. 181 КПК України, суд касаційної інстанції вважає, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід.

Таким чином, слідчий суддя, постановивши ухвалу про зміну запобіжного заходу з особистого зобов'язання на домашній арешт, фактично застосував запобіжний захід у виді домашнього арешту, така ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку, тому право підозрюваного ОСОБА_2 на її оскарження було незаконно обмежено апеляційним судом.

Керуючись статтями 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати тапризначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів А.М. Макаровець С.О. Стороженко