Історія справи

Постанова

Іменем України

27 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 337/1130/17

провадження № 51-7081 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Слинька С. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Кравченко Є. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080070000538, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Іванівка Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2004 року за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 20 червня 2008 року по відбуттю строку; 2) вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 31 травня 2010 року за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, скасованого постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 08 травня 2012 року та направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі на строк 3 роки; 3) вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 10 вересня 2012 року за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 24 вересня 2014 року на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 28 лютого 2017 року близько 00.00 год., поблизу під'їзду № 2 на вул. Запорізького козацтва, 23, м. Запоріжжя, повторно відкрито заволодів належним ОСОБА_2 майном на загальну суму 1500 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, прокурор не погоджується зі звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги про це та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни. Стверджує, що з огляду на наявні в справі дані про особу ОСОБА_1, який в минулому неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів, застосування положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно із вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше був судимим за скоєння умисних корисливих злочинів та має не зняті і не погашені судимості за це, позитивно характеризувався за місцем роботи, сприяв розкриттю злочину, заподіяну шкоду відшкодував, а також позицію потерпілого в справі, який просив суворо не карати засудженого.

Одночасно, врахувавши все наведене, суд прийняв рішення про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Однак з цим рішенням колегія суддів погодиться не може та вважає його таким, що прийняте без урахування належним чином тяжкості вчиненого злочину та даних про особу ОСОБА_1, який в минулому неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не став та, маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, повторно вчинив умисний корисливий злочин.

Крім того, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд його належним чином не обґрунтував та послався на ті ж самі обставини, що врахував при обранні виду та розміру передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України покарання.

Колегія суддів вважає, що всі наведені дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом'якшують покарання і були враховані судом, у даному конкретному випадку, не є такими, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого, неправильним застосуванням ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції не дав належних відповідей на всі її доводи та безпідставно залишив його без зміни.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Під час нового розгляду, апеляційний суд повинен належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич С. С. Слинько