Історія справи

Постанова

Іменем України

26 липня 2018 року

м. Київ

справа № 759/5343/17

провадження № 51-3375 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Руденко О. П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100080005899, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2005 року за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі; 2) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 27 січня 2014 року на невідбутий строк 6 місяців 20 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за незаконне придбання за невстановлених обставин, в невстановленому місці і час та зберігання 98 патронів до нарізної вогнепальної зброї калібру 5, 6 мм, що є вогнепальною зброєю, які 07 червня 2016 року приблизно о 17.00 год. на вул. Зодчих, 5/1 у м. Києві були виявлені та вилучені працівниками поліції у останнього.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з встановленням іспитового строку не обґрунтованим належним чином. На думку прокурора за наявних у справі даних про особу засудженого, застосування положень ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, не дав належних відповідей на них та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Під час касаційного розгляду прокурор подану касаційну скаргу підтримала частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, дані про особу засудженого, який визнав свою вину у скоєному, щиро розкаявся, в минулому був судимим, в зв'язку з чим суд визнав обставиною, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, відсутність потерпілих та тяжких наслідків від вчиненого ОСОБА_1 діяння, його сімейний стан, а також те, що він на спеціальних обліках не перебуває, займається суспільно-корисною працею.

Врахувавши всі наведені обставини в своїй сукупності та визнавши обставиною, яка пом'якшує ОСОБА_1 покарання - щире каяття, суд дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Однак з таким рішенням колегія суддів погодиться не може та вважає, що воно прийнято без урахування належним чином усіх даних про особу ОСОБА_1, який, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний тяжкий злочин. Колегія суддів вважає, що вказані у вироку суду обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, що стали підставами застосування положень ст. 75 КК України, у даному конкретному випадку, не є такими, які свідчать про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого та неправильним застосуванням ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції не дав переконливих відповідей на всі її доводи та залишив його без зміни.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону та не перевірив належним чином наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів, рішення про законність вироку суду першої інстанції в частині призначеногоОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не обґрунтував.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

При новому розгляді, суду апеляційної інстанції необхідно врахувати все зазначене в постанові, належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло м'якість призначеного покарання.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л. Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна