Історія справи

Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 607/26673/18

Провадження № 51-332 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,

при секретарі Ігнатенку Ю.В.,

за участю прокурора Чабанюк Т.В.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018210010003260 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Івано-Франківськ, проживає по АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року за ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 липня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року у виді 2 років позбавлення волі, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання 5 років позбавлення волі.

Вирішені питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року вищевказаний вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він при невстановлених обставинах, місці та часі, незаконно придбав вологу порошкоподібну речовину білого кольору в полімерному пакеті, яка, згідно висновка експерта, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - «амфетамін», яку в подальшому незаконно зберігав при собі.

3 листопада 2018 року, приблизно о 1 год. 47 хв. працівники ТОР УПП в Тернопільській області ДПП по вул. Тарнавського, 8, в м. Тернополі побачили ОСОБА_1 , який в ході розмови почав тікати, після чого викинув з кишені на тротуарне покриття полімерний пакетик із вологою порошкоподібною речовиною білого кольору.

Цього ж дня, під час проведення огляду місця події за вищезазначеною адресою, виявлено та вилучено полімерний пакетик із вологою порошкоподібною речовиною білого кольору, яка, згідно висновку експерта є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - «амфетамін», маса якого в перерахунку на основу становить 4,4162 грами, що є великим розміром.

Такі дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту у великих розмірах, вчинене повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 317 КК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить суд скасувати постановлені судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що в основу вироку судом покладено недопустимі докази. Зокрема, протокол огляду місця події від 3 листопада 2018 року, який, крім іншого, містить суперечності, складено до внесення відомостей в ЄРДР та неповноважною особою. Стверджує, що у зв`язку із цим не можуть бути належними доказами висновки експертиз, в тому числі і дактилоскопічної, а також протокол огляду предметів, оскільки вони є похідними і були здійснені на підставі недопустимого протоколу огляду. Вказує, що слідчий Слободян М.Я. не був уповноваженим проводити слідчі дії, а судомне встановлені обставини, передбачені п. 6 ч. 5 ст. 214 КПК України. Наголошує, що показання експерта, дані ним в судовому засіданні, є недопустимим доказом, оскільки порушено вимоги 356 КПК України. Повідомляє, що показання начальника слідчого відділу та слідчого, які дані в судовому засіданні та покладені в основу вироку, є недопустимими доказами, оскільки не були відкриті стороні захисту. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, не перевірив належним чином доводи апеляції, відповіді на них не надав, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор касаційну скаргу вважає необґрунтованою і просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Згідно з вимогами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконання, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Цих вимог закону суд дотримався.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, суд знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Твердження ОСОБА_1 про те, що судом в основу вироку було покладено недопустимий доказ, а саме протокол огляду місця події від 3 листопада 2018 року, а отже і усі похідні від нього докази є теж недопустимими, безпідставні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Статтею 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Як вбачається з матеріалів провадження, судом достовірно встановлено, що 3 листопада 2018 року близько 01 год. 47 хв. працівниками ТОР УПП в Тернопільській області ДПП по вул. Тарнавського у м. Тернополі було виявлено ОСОБА_1 , який почав втікати та викинув на тротуар із кишені пакетик з вологою порошкоподібною речовиною білого кольору.

У зв`язку із такими обставинами, працівники поліції наздогнали ОСОБА_1 , повідомили на лінію "102" та викликали на місце події слідчо-оперативну групу.

Також, з відомостей з витягу системи "АРМОР" від 03.11.208 року та інформації т.в.о. заступника начальника - начальника СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області убачається, що до складу слідчо-оперативної групи, яка виїжджала за викликом на місце події 03.11.2018 року, входив слідчий СВ Тернопільського ВП Слободян М.Я., який проводив огляд місця події по вул. Тарнавського, 8 у м. Тернополі.

Таким чином, під час проведення огляду місця події 03.11.2018 року по вул. Тарнавського, 8 у м. Тернополі, слідчий Слободян М.Я., який в той час входив до складу слідчо-оперативної групи, що за викликом прибула на місце події, діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог КПК України.

З огляду на викладене, твердження засудженого про не встановлення обставин, передбачених п. 6 ч. 5 ст. 214 КПК України безпідставні, та спростовуються матеріалами провадження.

Частиною 3 ст. 237 КПК України передбачено, що для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Огляд місця події проводився слідчим Слободяном М.Я. із застосуванням відеофіксації у присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю спеціаліста ОСОБА_4 ..

Дана процесуальна дія відбувалася також за участю ОСОБА_1 , який у присутності понятих пояснив, що ніяких зауважень з приводу її проведення у нього немає.

У зв`язку з викладеним, твердження ОСОБА_1 про те, висновок дактилоскопічної експертизи, є недопустимим доказом, через те, що є похідним від протоколу огляду місця події, безпідставні. Слід зазначити, що з даного висновку убачається, що два сліди папілярних узорів найбільшими розмірами по осях 20x11 мм та 10x8 мм, на липкій стрічці 2, які вилучені під час огляду місця події, придатні для ідентифікації особи. Два сліди залишені особою дактилокарта якого заповнена на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Враховуючи викладене, не ґрунтуються на вимогах закону і доводи засудженого про недопустимість таких доказів, як рапорт інспектора ЧЧ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Гутмана Є.П. від 03.07.2018 року та рапорт ТОР взводу №1 УПП в Тернопільській області ДПП лейтенанта поліції Москалюк М.М., оскільки ОСОБА_1 , в обґрунтування своїх доводів, не наведено аргументів того, що відображені у цих рапортах відомості отримані внаслідок порушення прав та свобод людини чи встановленого КПК порядку.

Що стосується доводів засудженого про те, що показання начальника СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Петрушевського А.М., як доказ у справі не були відкриті стороні захисту в порядку виконання вимог ст. 290 КПК України, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки вказана особа допитувалася в судовому засіданні судом першої інстанції з метою перевірки тверджень сторони захисту з приводу повноважень слідчого Слободяна М.Я. на проведення процесуальної дії, а саме проведення огляду місця події, яке мало місце 03.11.2018 року. Показання вказаного свідка не стосуються доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Твердження ОСОБА_1 про те, що висновок експерта №2-1117/18 від 21.11.2018 року є недопустимим доказом, з тих підстав, що слідчим було направлено на експертизу об`єкт у сейф-пакеті під №0017891, а на аркуші 2 висновку зазначено, що на дослідження надано об`єкт, який знаходився в сейф-пакеті під №008994, були предметом перевірки суду першої інстанції.

Зокрема, районний суд зазначив, що у висновку експерта №2-1117/18 від 21.11.2018 року (а. к. п. 56-63), а саме у номері упакування допущена технічна описка. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5, який підтримав свій висновок суду пояснив, що на експертне дослідження йому було надано слідчим сейф-пакет під номером 0017891, а номер 0008994, який вказано на аркуші 2 висновку, є опискою.

Такі пояснення експерта підтверджуються доданими до висновку експерта ілюстративними таблицями, зокрема зображення 1.2 та 1.3 сторінка 8 висновку, з якого убачається, що на дослідження надійшло саме сейф-упакування №0017891 (а. к. п. 59 зворот).

Крім того, в дослідницькій частині зазначеного висновку зазначено посилання експерта на серійний номер пакета "0017891".

Слід зазначити, що допит експерта в судовому засіданні не суперечить вимогам ст. 356 КПК України, оскільки з`ясування питання щодо об`єкта дослідження входить до компетенції експерта та стосується даного висновку.

У вироку суд проаналізував і дав належну всім зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам та дійшов обґрунтованого висновку, що вони у своїй сукупності вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивовано.

Позицію засудженого про істотні порушення вимог КПК України, недопустимість доказів у даному провадженні, суд розцінює як спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин.

З матеріалів провадження убачається, що суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 провів судовий розгляд у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дотримався вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Всі доводи щодо незаконності засудження, в тому числі, щодо істотних порушень вимог КПК України, які аналогічні доводам апеляції засудженого, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 липня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 рокущодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І. Кравченко Білик Н.В. В.І. Остапук