Історія справи

Постанова

Іменем України

26 березня 2019 року

м. Київ

судова справа № 352/1684/17

провадження № 51-9790км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С., С.,

суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Шевченко О. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090250000057 від 03 лютого 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1), раніше судимого, останнього разу - за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 20 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці 20 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 25 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2

ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 31 січня

2018 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України 18 травня 2017 року № 2046-VIII) у строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день арешту.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він

02 лютого 2017 року близько 15:00, маючи незняті та непогашені судимості за скоєння корисливих злочинів, зі службового кабінету № 11 у приміщенні

АТ «Прикарпаття обленерго» Лисецький РЕМ» в смт Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області (вул. Січових Стрільців, 4) повторно таємно викрав належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 2445 грн.

Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 09 серпня 2018 року залишив вирок суду першої інстанції без зміни. Звільнив ОСОБА_1 з-під варти в залі суду як такого, що відбув призначене покарання повністю.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності винуватості засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, а також на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суть доводів прокурора зводиться до того, що він не погоджується із судовим рішенням апеляційного суду про залишення апеляційної скарги сторони обвинувачення без задоволення і вважає, що цей суд не здійснив належної перевірки викладених у скарзі доводів та всупереч вимогам ст. 370, ч. 2

ст. 419 КПК України не навів належного обґрунтування достатності обраного ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, на думку прокурора, апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував до ОСОБА_1 положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу і зазначив, що, на його думку, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а тому доведеності винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, колегія суддів не перевіряє, оскільки зазначене в касаційній скарзі не оспорюється, як не оспорюється і кваліфікація дій за ч. 2

ст. 185 КК України.

Обґрунтованими колегія суддів вважає доводи прокурора про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту як такого, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 65зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту місцевий суд у сукупності врахував дані про особу винного (те, що він раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, його критичне ставлення до вчиненого, наявність постійного місця проживання, де характеризується позитивно, те, що він неофіційно працює, на спеціальних обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, має на утриманні вагітну дружину та перестарілого батька - інваліда першої групи, має незадовільний стан здоров'я), а також наявність обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування збитків у повному обсязі), та відсутність таких, що його обтяжують.

Також місцевий суд урахував позицію потерпілої, котра в ході судового провадження претензій до засудженого ОСОБА_1 не мала та просила його суворо не карати.

Разом із тим, визначаючи вид покарання, суд достатньою мірою не врахував даних про особу ОСОБА_1, котрий, маючи незняті та непогашені судимості за скоєння злочинів проти власності, в тому числі за вчинення розбійного нападу та відкритого викрадення майна, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин проти власності.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що вказані у вироку суду обставини, які пом'якшують покарання, та дані про особу ОСОБА_1 у цьому конкретному випадку не дають підстав вважати, що призначення останньому найменш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, буде необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону, не перевірив належним чином наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів і не обґрунтував рішення про законність вироку суду першої інстанції в частині призначеногоОСОБА_1 покарання.

Переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про скасування судового рішення та ухвалення нового вироку через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, суд апеляційної інстанції не дав переконливих відповідей на всі наведені у скарзі доводи та залишив вирок без зміни.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню як така, що не відповідає вимогам законності й обґрунтованості.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, з приводу явної несправедливості призначеного покарання, а також перевірити доводи в касаційній скарзі прокурора, про неправильне застосування положень ч. 5

ст. 72 КК України, належним чином оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу ОСОБА_1 та обставин, які пом'якшують покарання, призначення за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді арешту слід вважати таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Слинько Н.В. Білик О. П. Ємець