Історія справи

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

26 березня 2019 року

м. Київ

справа № 127/10142/17

провадження № 51-578км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Бущенка А. П.,Григор'євої І. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

засудженого ОСОБА_1,

прокурора Кравченко Є. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Котенка Д. В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні №12015020010007854 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ВирокомВінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року,залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено:

за ч. 1 ст. 263 КК -до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

за ч. 1 ст. 311 КК -до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;

за ч. 1 ст. 313 КК -до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

за ч. 2 ст. 307 КК -до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворимОСОБА_1. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Як установив суд, ОСОБА_1в середині листопада 2015 року за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 за допомогою хімічних реактивів і спеціального хіміко-технологічного обладнання, будучи обізнаним про схеми та методи виготовлення психотропної речовини - амфетаміну, незаконно її виготовив з метою збуту.

У цей же час ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання обладнання і прекурсорів для їх використання з метою виготовлення амфетаміну, незаконно придбав прекурсор- ацетон та обладнання, призначене для виготовлення психотропних речовин, які зберігав за місцем свого проживання.

20 листопада 2015 року близько 10:30 працівники поліції під час обшуку у квартирі ОСОБА_1 виявили та вилучили різноманітне хіміко-технологічне обладнання, а також амфетамін зі слідами його нашарування на обладнанні та інші хімічні речовини, необхідні для виготовлення амфетаміну.

Крім того, ОСОБА_1 у невстановлений час та за невстановлених обставин незаконно придбав перероблений саморобним способомпістолетмоделі «ПСШ-790» № НОМЕР_1 калібру 9 мм P.A., який надалі зберігав за місцем свого проживання до його вилучення працівниками поліції під час обшуку 20 листопада 2015 року.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Укасаційній скарзі захисник Котенко Д. В. просить змінити судові рішенняу зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та несправедливістю призначеного покарання через суворість.

На думку захисника, дії ОСОБА_1 в частині незаконного виготовлення та зберігання амфетаміну з метою збуту неправильно кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 307 КК. Вважає, що ці дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК, оскільки ані досудовим, ані судовим слідством не встановлено жодного свідка, який би підтвердив, що засуджений мав намір чи займався збутом амфетаміну. При цьому звертає увагу на те, що жодної контрольованої закупки в кримінальному провадженні проведено не було.

Крім того, захисник стверджує, що при призначенні ОСОБА_1 покарання місцевий суд не врахував того, що останній раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, позитивно характеризується,неодноразово нагороджувався грамотами, свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 311,ч. 1 ст. 313 та ч. 1 ст. 263 КК, визнав повністю і у скоєному щиро кається. Також вважає, щосудом не враховано того, що засуджений є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства,а його мати хворіє тапотребує догляду.

На переконання захисника, при перегляді справи суд апеляційної інстанції вказаних порушень не усунув, а тому прийняте цим судом рішення не може вважатися законним і таким, що постановлено з дотриманням вимог статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). При цьому звертає увагу на те, що без належної уваги та оцінки апеляційного суду залишилася його заява про побиття ОСОБА_1 у СІЗО.

Позиція інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 вимоги касаційної скарги підтримав і просив судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК та пом'якшити призначене покарання.

Прокурор заперечила у задоволенні касаційної скарги та просила залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження тадоводи,наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому згідно зі ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З огляду на це до компетенції касаційного суду не входить перевірка обставин, зазначених у ст. 409 КПК, а саме невідповідностівисновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень і правильність кваліфікаціїйого дійза ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи,наведені в касаційній скарзі захисника Котенка Д. В.,є аналогічнимитим, що викладенів апеляційних скаргах сторони захисту табули предметом перевірки суду апеляційної інстанції, на які цей суд надавумотивовані відповіді у своєму рішенні.

Зокрема, перевіривши ці доводи, апеляційний суд установив, що висновки районного суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК,за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким було надано належну оцінку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК (незаконне виготовлення психотропної речовини з метою збуту)обґрунтувавши такими доказами: протоколом обшуку від 20 листопада 2015 року (згідно з якимза місцем проживання засудженого було вилучено велику кількість амфетаміну та його нашарувань на різних предметах,а також прекурсори іспеціальне хіміко-технологічне обладнання для виготовлення амфетаміну);висновками експертів від 24 березня 2016 року №1341, від 21 березня 2016 року №1343, від 5 квітня 2016 року №1342; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні -зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 19 жовтня 2015 року та звукозаписами до нього,в яких зафіксовано якОСОБА_1. замовляє по телефону препарати для виготовлення психотропних речовин, просить інших осіб привезти йому ці препарати, в завуальованій формі спілкується про психотропну речовину, повідомляє інших осіб про її наявність чи відсутність, приймає замовлення, говорить, коли і куди необхідно прибути, щоб отримати вказану речовину, хизується якістю виготовленої ним речовини, повідомляє про її переваги серед інших, зазначає, яким чином він досягнув вказаного результату (т. 1, а. с. 153-157).

Про мету збуту засудженим амфетаміну свідчить також і вилучення під час проведення обшуку за місцем його проживання 20 листопада 2015 року хіміко-технологічного обладнання необхідного для виготовлення вказаної психотропної речовини тапрекурсорів.

Оцінивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку про те, що виготовлення та зберігання ОСОБА_1 амфетаміну у великих розмірах, здійснення цих дійостаннім у власному помешканні з використанням спеціального обладнаннясвідчить про наявність у нього умислу на збут вказаної психотропної речовини.

Із правильністю та обґрунтованістю цього висновку погодився у своєму рішенні і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів не може погодитись із доводами захисника у касаційній скарзі про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, адже таке покарання призначено засудженому з дотриманням вимог статей 50, 65 КК.

Так, відповідно до вказаних норм особі,яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши в цій частині доводи, наведені в апеляційній скарзізахисника, дійшов висновку, що при призначенні покарання ОСОБА_1 місцевим судом правильно буловзято до уваги: ступінь тяжкості вчинених злочинів; дані про особу засудженого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК, позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку в лікаря-нарколога, частково визнав свою вину; відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворістьСуд не вбачає.

З приводу доводів у касаційній скарзі захисника про залишення без уваги його заяви про побиття ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що,як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою місцевого суду від 20 червня 2017 року було надано доручення прокурору Вінницької місцевої прокуратури провести перевірку щодовикладених у заяві фактівзаподіяння тілесних ушкоджень засудженому (т. 1, а.с. 53-55).

Згідно з наданих ОСОБА_1 письмових пояснень, наявних у матеріалах справи, вказані тілесні ушкодження вінотримав внаслідок власної необережностіпри падінні з перекладини підчас занять спортом, тому відомості щодо цього факту до ЄРДР не вносилися (т. 1, а. с. 62).

Зазначені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують правильностівисновків, викладених воскаржуваних судових рішеннях, і не ставлять під сумнів їх законність.

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду за своїм змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходилиці суди при постановленні рішень, та положення закону, якими вони керувалися.

У результаті касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження порушень вимог кримінального процесуального закону і закону України про кримінальну відповідальність, які би перешкодили судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законній обґрунтовані судові рішення чи були підставами для їх зміни або скасування,колегія суддів не встановила.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги Верховний Суд не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника КотенкаД. В. залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький А. П. Бущенко І.В. Григор'єва