Історія справи

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 647|53|17

провадження № 51-698км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Макаровець А. М., Короля В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Опанасюка О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та захисника Миргорода О.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 01 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 серпня 2017 року в кримінальному провадженні № 12016230090001507 щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 01 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин. Цивільний позов ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4, до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 31 серпня 2017 року апеляційні скарги прокурора та захисника Миргорода О. І. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 03 грудня 2016 року близько 21:00, знаходячись на вулиці біля кафе «Шанс», що розташоване по вул.1 Травня в м. Берислав Херсонської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з особливих мотивів в ході сварки, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно наніс удар металевою монтировкою в область голови потерпілому ОСОБА_4, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити судові рішення та вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт, які відбувати не більше як 4 години на день. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано вимоги ст. 56 КК України.

До початку розгляду кримінального провадження прокурор Безушко Т. Г. відмовилася від поданої нею касаційної скарги, про що 11 жовтня 2018 року подала заяву до Верховного Суду.

Відповідно до статей 432, 403 КПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного розгляду. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги, суд касаційної інстанції своєю ухвалою закриває касаційне провадження. У зв'язку із наведеним, касаційний суд не переглядає судові рішення за доводами касаційної скарги прокурора.

У касаційній скарзі захисник Миргород О. І., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення і закрити кримінальне провадження. При цьому, вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження танеповноту судового розгляду. На обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину. Вказує про те, що металева монтировка в порушення вимог ч. 1 ст. 98 КПК України в судому засіданні не досліджувалася. Вважає, що висновок експерта № 131 є недопустимим доказом. Зазначає про те, що в матеріалах провадження відсутні докази перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину. За твердженням скаржникапід час судового розгляду були допитані свідки, які не зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Судом залишено поза увагою те, що прокурор не надав за клопотанням сторони захисту витяг про рух кримінального провадження. Звертає увагу на те, що процесуальні дії відносно ОСОБА_2 були проведені з порушенням норм процесуального права. Крім того вказує про те, що апеляційний суд необґрунтовано залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням статей 370 419 КПКУкраїни.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.

В судовому засіданні прокурор Опанасюк О. В. вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просив залишити її без задоволення. У зв'язку з відмовою прокурора Безушко Т. Г. від касаційної скарги, касаційне провадження в цій частині просив закрити.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У поданій касаційній скарзі захисник, серед іншого, посилається на неповноту судового розгляду, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

При цьому згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_4, його законного представника ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо обставин подій, а також на підставі висновку експерта, зміст яких відображено у вироку.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_2

Висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, через відсутність доказів його винуватості, Суд уважає безпідставними.

Твердження сторони захисту про те, що висновок експерта № 131 є недопустимим доказом, переглядалися судом апеляційної інстанції, який належним чином перевірив ці твердження та дійшов мотивованого висновку про їх безпідставність.

Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про те, що в матеріалах провадження відсутні докази перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину, так як вони спростовуються показаннями самого засудженого, який в судовому засіданні суду першої інстанції вказав, що того дня замовив 100 г горілки та випив пляшку пива.

Доводи захисту про те, що під час судового розгляду були допитані свідки, які не зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який вказав, що саме ці особи були очевидцями події, а у реєстрі матеріалів досудового розслідування було допущено технічні помилки у написанні прізвищ.

Не обґрунтованими є доводи сторони захисту про те, що металева монтировка в судовому засіданні не досліджувалася, оскільки до матеріалів провадження вона як доказ не долучалася, оскільки зі слів засудженого на досудовому слідстві він її викинув.

Щодо тверджень захисника про невідповідність в реєстрі матеріалів досудового розслідування часу допиту засудженого та відповіді на адвокатський запит, не є тим порушенням в розумінні ст. 412 КПК України, що тягне за собою скасування чи зміну судових рішень та не впливає на суть прийнятого рішення.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

Касаційна скарга захисника не містить доводів, які би давали підстави для сумнівів у законності й обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі сторони захисту, були предметом детальної перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, цей суд належним чином розглянув і, визнавши їх безпідставними, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування та підстави прийнятого рішення. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК, а доводи захисника про протилежне є безпідставними.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував захисник у своїй касаційній скарзі, Судом не встановлено.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги захисника.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 01 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Миргорода О.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А. М. Макаровець В. В. Король