Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 336/7550/22

провадження № 51-5273 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022080000000099 від 08 березня 2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Тулун Іркутської області рф, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України,

за касаційними скаргами прокурора ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2024 року ОСОБА_7 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

За обставин, детально наведених у вироку, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у тому, що він 08 березня 2022 року приблизно о 03:30, перебуваючи на подвір`ї домоволодіння, яке розташоване на АДРЕСА_2 , за місцем мешкання неповнолітньої ОСОБА_10 , помітивши, як ОСОБА_11 , знаходячись на ґанку будинку, погрожує ОСОБА_10 самозарядним пістолетом, виготовленим шляхом саморобної переробки стартового пістолету, при цьому захищаючи свідка від насильницьких дій, направив у бік останнього автомат конструкції Калашникова моделі АК-74, на що у відповідь ОСОБА_11 перенаправив пістолет у бік ОСОБА_7 , в результаті чого останній здійснив постріл, спричинивши ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виді наскрізного кульового поранення лівої кисті, після чого ОСОБА_11 впав з ґанку на спину, а пістолет випав з його руки.

Після цього без розриву в часі ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_11 та, помилково усвідомлюючи, що потерпілий реально може заподіяти шкоду його життю та здоров`ю, або іншим особам, оскільки останній був поранений саме в ту руку, якою погрожував зброєю, не припинив своїх дій, та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою захисту від неправомірного посягання з боку ОСОБА_11 , перевищуючи межі необхідної оборони, оскільки мав можливість захиститись іншими необхідними та достатніми для припинення неправомірних дій засобами із заподіянням менш значної шкоди ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що своїми діями, спрямованими на захист себе, він може спричинити смерть ОСОБА_11 , діючи з відповідними намірами, з непрямим умислом, тримаючи в руках зазначений вище автомат, здійснив не менше шести пострілів, спричинивши ОСОБА_11 тілесні ушкодження в ділянках голови, тулуба та кінцівок, які мають ознаки несумісного із життям, та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_11 .

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог представник потерпілої зазначає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 118 КК України, повною мірою підтверджується наявними у вироку показаннями самого обвинуваченого, свідків і письмовими доказами сторони обвинувачення.

При цьому адвокат ОСОБА_6 також наводить доводи, які, з огляду на його позицію та зміст окремої думки судді Запорізького апеляційного суду в кримінальному провадженні (яка містить оцінку вказаних у вироку доказів), свідчать про наявність обставин, що, на думку автора касаційної скарги, вказують на перевищення ОСОБА_7 меж необхідної оборони, а саме:

- перший постріл ОСОБА_7 був одиничним, а подальші - здійснені чергою, що потребувало перемикання ударно-спускового механізму, тобто він, маючи можливість припинити протиправні дії ОСОБА_11 шляхом ведення одиночного вогню, навмисно перейшов із одиночного пострілу на чергу та здійснив постріли у бік потерпілого;

- ОСОБА_7 здійснив постріл у ліву руку ОСОБА_11 , в якій той тримав пістолет, та після падіння останнього на землю і невдалих спроб піднятися не зупинився і повторно здійснив постріли у потерпілого;

- з огляду на показання свідків та письмові докази, виправданий мав реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами (відкинути чи забрати пістолет ОСОБА_11 або здійснити постріли в кінцівки останнього, а не в життєво важливі органи, що не призвело б до смерті потерпілого);

- згідно з обставинами справи, здійснення ОСОБА_7 повторного пострілу в бік ОСОБА_11 , який лежав поранений на землі без зброї в руках, не відповідало обстановці захисту та тій небезпеці, що виходила від потерпілого, оскільки дії останнього на той момент уже не становили реальної загрози як життю свідка, так і самого ОСОБА_7 ;

- ОСОБА_7 , маючи бойовий досвід, здійснивши перший влучний постріл у руку ОСОБА_11 , чітко розрахував відстань і ціль, при цьому відповідно до показань свідка ОСОБА_10 , яка була очевидцем події, виправданий міг оцінити ситуацію і не перевищувати межі необхідної оборони;

- ОСОБА_11 та ОСОБА_7 під час події перебували в однакових умовах по відношенню до місця, часу доби та використання зброї, а тому посилання місцевого суду на ст. 36 КК України є помилковими.

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , посилаючись на порушення, передбачені статтями 412 413 КПК України, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотивуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не надали оцінки:

- показанням свідка ОСОБА_10 та змісту протоколів огляду місця події і проведення слідчого експерименту за участю останньої, які, на переконання сторони обвинувачення, свідчать про відсутність активних дій ОСОБА_11 , влучання саме в ту руку, в якій потерпілий тримав пістолет, відстань від руки ОСОБА_11 до пістолета, наявність світла з автомобіля і будинку, намагання потерпілого повільно декілька разів взяти пістолет без активних дій, що підтверджує відсутність загрози після першого пострілу ОСОБА_7 ;

- висновку судово-медичної експертизи від 05 серпня 2022 року № 9, згідно з яким виправданий здійснив смертельні постріли у лежачого, на той час, на землі ОСОБА_11 (що, на думку прокурора, не відповідало обстановці захисту);

- тому, що ОСОБА_7 , який захищався, з урахуванням обстановки, міг припинити посягання іншими засобами;

- доводам про те, що виправданий, здійснивши перший влучний постріл в руку потерпілого, чітко розрахував відстань і ціль, а потім здійснив перемикання автомату в положення пострілу чергами, підбіг до ґанку та наніс потерпілому ушкодження, несумісні із життям.

За таких обставин прокурор уважає, що в діях ОСОБА_7 наявне перевищення меж необхідної оборони, а тому з огляду на положення ч. 5 ст. 36 КК України, зміст окремої думки судді колегії суддів суду апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні, та ураховуючи те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_11 в момент інциденту перебували в однакових умовах, суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку фактичним обставинам справи та безпідставно застосували зазначену норму кримінального закону.

Від учасників касаційного провадження заперечень на вказані касаційні скарги представника потерпілої та прокурора не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційні скарги, просила скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року і призначити новий розгляд справи стосовно ОСОБА_7 у суді апеляційної інстанції.

Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 підтримав подані касаційні скарги та просив їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційних скаргах представника потерпілої та прокурора доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ці скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Зі змісту положень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України, вбачається, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.

Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, посилаючись на те, що в діях обвинуваченого відсутні ознаки перевищення меж необхідної оборони, постановив рішення, яким визнав ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, та виправдав останнього у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину.

Не погоджуючись з таким рішення місцевого суду, прокурор ОСОБА_8 та представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 оскаржили його в апеляційному порядку.

Відповідно до апеляційних скарг сторони обвинувачення та представника потерпілої (які фактично є аналогічними за змістом), останні, посилаючись на невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, наголошували на передчасності висновків суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_7 ознак перевищення меж необхідної оборони.

Так, мотивуючи свої доводи, апелянти, серед іншого, зазначали таке:

- перший постріл, здійснений ОСОБА_7 , був одиночним та в подальшому постріли здійснені чергою, при цьому згідно з технічними характеристиками автомату конструкції Калашникова моделі «АК-74» (яким користувався обвинувачений) такі його дії потребували перемикання ударно-спускового механізму, а отже ОСОБА_7 , маючи можливість припинити протиправні дії ОСОБА_12 застосовуючи вказаний вище автомат в режимі ведення одиночного вогню, навмисно перевищуючи межі необхідної оборони, здійснив перехід з одиночного пострілу на чергу, підбіг до ґанку на сходи та наніс потерпілому ушкодження, несумісні із життям;

- ОСОБА_7 , який захищався, з урахуванням обстановки, а саме: наявність світла з авто і з будинку, падіння ОСОБА_11 після першого поранення з ґанку і перебування в одному положенні без вчинення активних дій, намагання останнього повільно (разів 2-3) дістати пістолет без активних дій, мав реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням ОСОБА_11 шкоди, необхідної і достатньої для припинення посягання (відкинути чи забрати пістолет або в крайньому випадку здійснити постріли в кінцівки, що не є життєво важливими органами, та могло спричинити тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних поранень, які не є небезпечними для життя);

- обвинувачений ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_11 у момент інциденту знаходилися в однакових умовах, а саме: обидва перебували на території чужого домоволодіння, в темний час доби та використовували зброю;

- ОСОБА_7 має статус учасника бойових дій та брав участь у антитерористичній операції, а тому він здатен розпізнати військову або схожу на неї форму, зброю та розуміти рівень загрози. Отже, здійснивши перший влучний постріл в руку ОСОБА_11 , ОСОБА_7 чітко розрахував відстань і ціль, оскільки не побоявся влучити в свідка ОСОБА_10 , яка була на відстані витягнутої руки від ОСОБА_11 та не отримала жодного ушкодження.

Залишаючи апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, суд апеляційної інстанції, в порушення положень, передбачених п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК України, вказані доводи належним чином не перевірив та не спростував.

Так, постановляючи рішення за результатами судового розгляду в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції:

- лише перерахував наведені у вироку докази та формально послався на відсутність будь-яких порушень під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції;

- фактично продублював наведені у вироку висновки суду першої інстанції, проте не надав їм повноцінної правової оцінки та, як наслідок, передчасно вказав про їх обґрунтованість;

- належним чином не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет відповідності його висновків установленим фактичним обставинам справи;

- не навів умотивованого обґрунтування свого рішення у частині безпідставності доводів, наведених у апеляційних скаргах, при цьому оцінки вказаним вище посиланням і твердженням апелянтів не надав.

Таким чином, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки наведені вище порушення перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч.1 ст. 412 КПК України), що, в свою чергу, могло вплинути на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 413 КПК України).

Приймаючи до уваги наявність зазначених вище підстав для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436, пункти 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 438 КПК України), Верховний Суд не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги захисника, оскільки оцінка таких обставин може бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції, після усунення вказаних істотних порушень КПК України.

За таких обставин, в тому числі, з огляду на зміст касаційних вимог, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд апеляційної інстанції має врахувати наведене вище та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 412 413 419 433 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3