Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 464/1581/24

провадження № 51-848 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142410000005 від 03 січня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городище Жидачівського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Змістсудовихрішеньівстановленісудамипершоїтаапеляційноїінстанційобставини

За вироком Сихівського районного суду міста Львова від 01 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Відповідно до обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, ОСОБА_6 19 грудня 2023 року о 15:40, знаходячись на пр. Ч. Калини, 36 у м. Львові в приміщенні магазину «Рукавичка», в умовах воєнного стану, повторно, таємно викрав зі стелажу майно ТзОВ ТВК «Львівхолод» - дві пачки кави меленої «Qualita Oro Lavazza» 250 г, вартістю 189,84 грн за одиницю, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 379,68 грн.

Крім того, він 02 січня 2024 року о 14:50, перебуваючи на вул. Персенківка, 72 у м. Львові, придбав та зберігав з метою власного вживання один полімерний пакет, в якому містилась психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін. Того ж дня о 15:00 ОСОБА_6 був зупинений працівниками поліції, які виявили та вилучили у нього вказаний пакет з амфетаміном масою 0,9156 г.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 23 грудня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнив частково. Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 01 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_6 змінив. Виключив з вироку посилання на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та посилання на призначення йому остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України. Вирішив уважати ОСОБА_6 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. У решті вирок суду залишив без змін.

Вимогитаузагальненідоводиособи, яка подала касаційнускаргу

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги, зокрема зазначає, що апеляційний суд не прийняв рішення про закриття кримінального провадження за епізодом крадіжки майна, однак в резолютивній частині зазначив про виключення посилання на вчинення ОСОБА_6 зазначеного епізоду, що суперечить мотивувальній частині цього рішення. Наголошує, що апеляційний суд у порушення ч. 3 ст. 479-2 КПК України не зупинив судовий розгляд і не запитав згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвала апеляційного суду не відповідає приписам статей 2, 370 та 419 КПК України.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від інших учасників провадження до Верховного Суду не надходило.

Позиціїучасниківсудовогопровадження

Прокурор частково підтримав подану касаційну скаргу, просив змінити ухвалу апеляційного суду.

Засуджений підтримав касаційну скаргу прокурора.

МотивиСуду

Заслухавшидоповідьсудді, обговорившидоводи, наведенівкасаційнійскарзі, перевірившиматеріаликримінальногопровадження, колегіясуддівдійшлатакихвисновків.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому із додержанням усіх вимог чинного законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

Ухвала або вирок апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Таке судове рішення повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Законність судового рішення апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законним може бути лише те рішення суду апеляційної інстанції, яке постановлено при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. За змістом ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.

Згідно з ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Як зазначалося вище, Сихівський районний суд м. Львова визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначив йому відповідне покарання.

Не погоджуючись з указаним рішенням, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу на вирок місцевого суду, в якій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого, просив застосувати до ОСОБА_6 приписи статей 75 76 КК України та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням.

У свою чергу апеляційний суд ухвалою від 23 грудня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнив частково, вирок місцевого суду змінив, виключив посилання на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та посилання на призначення йому остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України. Вирішив уважати ОСОБА_6 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. У решті вирок суду залишив без змін.

У той же час варто зауважити, що за приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у порядку п. 1-2 ч. 2 цього ж положення Кодексу.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.

За статтею 479-2 КПК суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Втім, як убачається з оскарженого судового рішення, апеляційний суд встановив, що Законом № 3886-IX від 18 липня 2024 року було декриміналізовано інкриміновану стороною обвинувачення ОСОБА_6 крадіжку, та в резолютивній частині свого рішення виключив посилання на вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Однак колегія суддів уважає таке формулювання резолютивної частини ухвали апеляційного суду непослідовним, оскільки цей суд всупереч приписам ст. 284 КПК України, встановивши, що діяння засудженого декриміналізовано, не закрив кримінальне провадження в цій частині. Крім того, апеляційний суд всупереч положенням ст. 479-2 КПК України не з`ясував думку обвинуваченого з цього приводу.

Разом з тим варто зауважити, що в ході касаційного розгляду цієї справи ОСОБА_6 надав згоду на закриття кримінального провадження з підстав п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Отже, узявши до уваги позицію засудженого, який не заперечував щодо закриття кримінального провадженні у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, колегія суддів доходить висновку про необхідність закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Тож касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції - зміні.

Керуючись статтями 376 433 434 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_6 змінити.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3