Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 756/7333/19

провадження № 51-1134км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженої захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженої на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Варварівка Житомирської обл., жительки АДРЕСА_1

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_6 засуджено:

- за частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною зі зберіганням, обліком, реалізацією товарно-матеріальних цінностей на підприємствах будь-яких форм власності на строк 1 рік;

- за частиною 3 статті 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною зі зберіганням, обліком, реалізацією товарно-матеріальних цінностей на підприємствах будь-яких форм власності на строк 3 роки.

2. На підставі статті 70 КК їй визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною зі зберіганням, обліком, реалізацією товарно-матеріальних цінностей на підприємствах будь-яких форм власності на строк 3 роки.

3. За цивільним позовом потерпілої ОСОБА_8 стягнуто з засудженої 552 154,53 грн матеріальної та моральної шкоди.

4. Суд визнав доведеним, що за обставин, детально викладених у вироку, у період з квітня 2016 року по серпень 2018 року, засуджена - продавець-консультант ювелірного відділу фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , привласнила ввірені їй ювелірні вироби, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 542 154,53грн.

5. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

6. Засуджена, посилаючись на пункт 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі статті 75 КК звільнити її від відбування покарання із іспитовим строком 2 роки.

7. Вона стверджує, що призначене покарання є несправедливо суворим, оскільки судами попередніх інстанцій, усупереч вимогам статей 50 65 КК, не враховано повною мірою всіх даних про її особу та наявних у справі пом`якшуючих обставин, зокрема, щирого каяття, добровільного відшкодування завданої шкоди, активного сприяння розкриттю злочину,позитивних характеристик, наявності постійного місця проживання, неповнолітньої дитини та інвалідності, а також не взято до уваги збіг тяжких сімейних обставин.

Позиції учасників судового провадження

8. Сторона захисту підтримала доводи касаційної скарги, просила її задовольнити.

9. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржувані рішення без зміни.

10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення.

12. Згідно зі статтями 50 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

13. За правилами статті 75 КК, якщо суд при призначенні позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

14. Суд вважає необґрунтованим, в контексті цієї справи, посилання судів попередніх інстанцій на неможливість звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення. Суди помилково вважали, що злочин, вчинений засудженою, становить собою корупційний злочин відповідно до примітки до статті 45 КК.

15. Однак це положення передбачає, що кримінальне правопорушення, передбачене статтею 191 КК є корупційним лише у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем. У цій справі засудженій не інкримінувалося зловживання службовим становищем при заволодінні нею чужим майном. Таким чином, обмеження дискреційних повноважень суду, передбачене частиною 1 статті 75 КК, не може бути застосованим у цій справі.

16. У той же час Суд відзначає, що суди попередніх інстанцій не обмежилися посиланням лише на це положення, а проаналізували обставини, важливі для визначення покарання. Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, її ставлення до вчиненого, матеріали, що характеризують особу, зокрема, те, що засуджена за місцем проживання характеризується формально позитивно, має на утриманні малолітню дитину і є її єдиним годувальником.

17. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання суд не встановив. Також суд урахував думку представника потерпілої, який наполягав на призначенні покарання, яке належить відбувати реально. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про не можливість застосування до засудженої інституту умовного звільнення від відбування покарання.

18. Апеляційний суд, переглядаючи вирок, не залишив поза увагою обставин, що характеризують особу винної, зокрема, що вона раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину, почала відшкодовувати завдані збитки та має незадовільний стан здоров`я та.

19. Однак, суд апеляційної інстанції, врахувавши кількість викраденого майна та розмір завданих збитків, фактичне невизнання засудженою вини в суді першої інстанції, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, а також взявши до уваги думку потерпілої сторони, погодився із рішення суду першої інстанції про неможливість звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням.

20. Колегія суддів не має підстав ставити під сумнів цей висновок апеляційного суду і вважає його рішення законним та обґрунтованим. Апеляційний суд при перегляді вироку дотримався вимог статей 404 405 КПК й ухвалив рішення з урахуванням приписів статті 419 цього Кодексу.

21. Крім цього, Суд зазначає, що наявність хронічних захворювань в особи, засудженої до позбавлення волі на певний строк, не є перешкодою для реального відбування нею цього покарання та саме собою не може бути підставою звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням.

22. Особи, які перебувають під вартою, та є хворими, отримують медичну допомогу (консультування, обстеження, лікування) в амбулаторних умовах в медичних частинах у присутності персоналу медичної частини, а тому перешкоди для їх лікування під час відбування покарання відсутні[1].

23. Переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного засудженій покарання, в касаційній скарзі не наведено.

24. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не порушили вимог статей 50 65 КК, а призначене засудженій покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.

25. Отже, Суд не встановив підстав для задоволення касаційної скарги та зміни оскаржених судових рішень в частині призначення покарання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанова ВС від 18 січня 2023 року у справі № 686/7636/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108526554;