Історія справи

Постанова ККС ВП від 24.10.2018 року у справі №226/601/17

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 226/601/17

провадження № 51-1219км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Кулаківського К.О.,

захисника

(в режимі відеоконференції) ПедченкаВ.Г.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Димитровського міського суду Донецької області

від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області

від 12 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050490000148, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новоекономічного Красноармійського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1), такого, що згідно

ст. 89 КК не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_2засуджено за ч. 1 ст. 115 КК

до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 26 лютого

2017 року близько 21:00 у будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин до своєї матері ОСОБА_3, які виникли раптово у зв'язку з тим,

що остання порушила заборону на вживання алкогольних напоїв та нецензурно висловлювалася на його адресу коли він намагався вкласти її спати, декілька

раз ударив потерпілу долонями в грудну клітину та задушив її хусткою, після чого намагався інсценували самогубство потерпілої, щоби приховати злочин.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги захисника Педченка В.Г. та обвинуваченого ОСОБА_2 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України

про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й його особі внаслідок суворості, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та, за змістом скарги, призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає,

що місцевий суд безпідставно визнав його винним у вчиненні умисного вбивства, оскільки він вчинив убивство через необережність, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК. Місцевий суд в порушення вимог ч. 4 ст. 95 КПК обґрунтував вирок, зокрема, протоколом слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_2 давав визнавальні показання внаслідок застосування до нього недозволених методів впливу в ході досудового розслідування,

що підтверджується довідкою від 15 березня 2017 року №9/3304 про виявлення

у нього тілесних ушкоджень та відеозаписом слідчого експерименту. Крім того, засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ч. 4 ст. 401 КПК

і розглянув кримінальне провадження без його виклику в судове засідання.

У запереченні на касаційну скаргу з урахуванням доповнень прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вважає

її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення, вважав оскаржені судові рішення законними

та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі,

не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об'єктивно з'ясованих обставин,

які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, даними в суді свідками

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, експертом ОСОБА_9 (щодо неспроможності версії ОСОБА_2 про необережне вбивство), даними протоколів слідчих дій, зокрема слідчих експериментів із ОСОБА_2, а також даними висновків судових експертиз та іншими письмовими доказами.

Крім того сам ОСОБА_2 в ході судового розгляду не заперечував свою причетність до події, яка мала місце 26 лютого 2017 року, внаслідок якої настала смерть його матері. Проте висував версію захисту про вбивством ним своєї матері через необережність. Вказана версія була ретельно перевірена судами

і спростована з наведенням докладних мотивів своїх висновків, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Всупереч доводам касаційної скарги, місцевий суд перевірив доводи

ОСОБА_2 щодо застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, внаслідок чого, за версією засудженого, він змушений був себе оговорити під час проведення слідчих експериментів.

Спростовуючи вищезазначені доводи, суд першої інстанції обґрунтовано послався на наявний у матеріалах кримінального провадження висновок судово-медичного експерта від 02 березня 2017 року № 43, яким засвідчено відсутність будь-яких тілесних ушкоджень або слідів від них на тілі ОСОБА_2 Більше того, обидва слідчі експерименти з останнім проводилися із застосуванням засобів фото- та відеофіксації за участі захисника Педченка В.Г., а про відсутність тиску

на засудженого в ході проведення зазначених слідчих дій повідомили допитані судом першої інстанції свідки-поняті.

Крім того, ухвалою від 03 травня 2017 року колегія суддів місцевого суду призначила перевірку заяви ОСОБА_2 щодо застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, проведення якої доручила прокуратурі Донецької області (т. 3 а.п. 49-51, 80).

Постановою прокуратури Донецької області від 27 липня 2017 року кримінальне провадження № 42017050000000440 від 18 травня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, закрито у зв'язку

з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом вказаної постанови, з якою було ознайомлено сторону захисту, під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні був допитаний ОСОБА_2, як надав показання про застосування до нього фізичного

та психологічного впливу працівниками поліції Мирноградського ВП ГУНП

в Донецькій області після його затримання в період з 28 лютого 2017 року

по 02 березня 2017 року, які, за його версією, змушували останнього зізнатися

у вчиненні вбивства своєї матері ОСОБА_3

В ході досудового розслідування був допитаний ОСОБА_10, який надав пояснення з приводу проведення слідчих дій в кримінальному провадженні

№ 12017050490000148 за фактом умисного вбивства ОСОБА_3,

в результаті яких було встановлено причетність ОСОБА_2 до даного злочину. При цьому останній добровільно прибув до відділку поліції, без будь-якого примусу пояснив обставини вчинення злочину, погодився на проведення слідчого експерименту. Фізичне насильство та психологічний вплив на нього працівниками поліції не застосувалися.

Також проведеною перевіркою встановлено, що 28 лютого 2017 року

ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру та проведено допит останнього в присутності захисника Педченка В.Г. Протягом досудового розслідування від захисника та підозрюваного не надходили заяви

про застосування до останнього впливу працівниками поліції. Запобіжний захід

у виді тримання під вартою ОСОБА_2 обраний слідчим суддею 02 березня 2017 року, під час судового засідання від захисника також не надходило будь-яких скарг щодо застосування недозволених методів слідства до підозрюваного. Спростовуються зазначені доводи ОСОБА_2 й висновком судово-медичного експерта від 02 березня 2017 року № 43, згідно якого під час огляду останнього о 12:25 02 березня 2017 року будь-яких тілесних на його тілі

не виявлено, а сам підозрюваний заявив експерту, що фізичний та психологічний вплив працівниками поліції на нього не здійснювався. Того ж дня о 23:00 ОСОБА_2 поміщений до ІТТ Красноармійського ВП, заяв та скарг

від останнього не надходило, тілесних ушкоджень при огляді фельдшером

не виявлено.

В матеріалах кримінального провадження наявні і довідки лікарів Мироноградської центральної лікарні, згідно яких 28 лютого 2017 року

був оглянутий ОСОБА_2, який будь-яких скарг не заявляв, тілесних ушкоджень у нього не виявлено (т. 1 а.п. 62-63).

Тобто, доводи ОСОБА_2 щодо застосування до нього недозволених методів слідства перевірені та спростовані в ході перевірки уповноваженим органом офіційного розслідування, що відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях у контексті ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неодноразово наголошував на необхідності проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень (справи «Вергельський проти України»

та «Яременко проти України»).

Отже, законних підстав для визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів із обвинуваченим у суду першої інстанції не було, тому цей суд цілком обґрунтовано поклав зазначені докази в основу вироку.

Довідка від 15 березня 2017 року №9/3304 (т. 3 а.п. 45), на яку посилається засуджений, узагалі не констатує факти наявності у ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень, у ній лише містяться відомості щодо перебування останнього на диспансерному обліку та проходження амбулаторного лікування гострого респіраторного захворювання.

Не підтвердились у ході касаційної перевірки і доводи засудженого про порушення вимог ч. 4 ст. 401 КПК апеляційним судом, який, на думку автора касаційної скарги, розглянув кримінальне провадження без виклику ОСОБА_2 в судове засідання.

Так, відповідно до положень указаної норми кримінального процесуального закону обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання

для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі,

якщо про це надійшло його клопотання

Однак у цьому провадженні вирок місцевого суду в апеляційному порядку було оскаржено лише стороною захисту (отже, питання про погіршення становища обвинуваченого не порушувалося), а суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участі ОСОБА_2 в апеляційному розгляді.

Апеляційний суд своєчасно повідомив ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг його та захисника Педченка В.Г. (т. 3 а.п. 126, 128-132).

Ці обставини підтвердив у суді касаційної інстанції засуджений, а тому

за відсутності заяви ОСОБА_2 про бажання брати участь в апеляційному розгляді, підстав для його етапування в судове засідання суду апеляційної інстанції не було. Крім того, в апеляційному суді інтереси обвинуваченого представляв захисник Педченко В.Г.

Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК

та є справедливим.

На підставі наведеного Суд вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального та матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Димитровського міського суду Донецької області від 06 червня 2017 року

та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року

щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур С.В. Яковлєва