Історія справи

Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 р.

м. Київ

справа № 644/670/17

провадження № 51-1332 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О.П.,

суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гапона В.О.,

прокурора - Ковальчука О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220530003876 за обвинуваченням

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Лозова Харківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий, останній раз вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 25 червня 2013 року за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільнений 5 березня 2015 року умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 5 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Прийняте рішення щодо судових витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 листопада 2016 року приблизно о 21 годині знаходячись у під'їзді будинку АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у ході конфлікту з раніше знайомим йому ОСОБА_2 наніс останньому один удар долонею в область обличчя, від якого потерпілий впав на сходи, а ОСОБА_1, діючи повторно, з корисливих спонукань, відкрито викрав з кишені потерпілого мобільний телефон вартістю 522 грн. та залишив місце події.

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 12 жовтня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, всупереч вимогам ст.65 КК України, не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочину, а також дані про особу винного, і неправомірно застосував ст.75 КК України, що потягло за собою невиправдану м'якість заходу примусу. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПКУкраїни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Ковальчук О.С. просив задовольнити касаційну скаргу з викладених в ній підстав.

У запереченнях на касаційну скаргу потерпілий просить залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення, як необґрунтовану.

Мотиви суду

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

З системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність слідує, що, окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши і оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

На ці законодавчі приписи апеляційний суд при перегляді вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 не зважив.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, заступник прокурора Харківської області, не погодившись із вироком суду, подав на нього апеляційну скаргу, в якій, наводячи конкретні аргументи, просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення в частині призначеного покарання й ухвалити новий вирок, яким обрати ОСОБА_1 більш суворий захід примусу, що належить відбувати реально.

Переглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд правомірно застосував щодо ОСОБА_1 положення ст.75 КК України, а призначене засудженому покарання із застосуванням цих положень відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Як убачається зі змісту ухвали, мотивуючи свою позицію, апеляційний суд узяв до уваги встановлені у вироку пом'якшуючі обставини, зокрема щире каяття ОСОБА_1 та добровільне відшкодування збитків потерпілому, з огляду на що останній просив не позбавляти засудженого волі. Крім того, апеляційний суд послався на те, що засуджений має матір похилого віку, неофіційно працює. В ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив і про те, що вчинення злочину засудженим в період непогашеної судимості саме по собі не є перешкодою для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також дійшов висновку про відсутність підстав для визнання обставиною, що обтяжує покарання, перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину. З огляду на все це суд апеляційної інстанції визнав заявлені в апеляційній скарзі вимоги необґрунтованими й відмовив у їх задоволенні.

Однак у своїй ухвалі апеляційний суд не навів достатніх переконливих аргументів на спростування всіх доводів, викладених у скарзі щодо неправильного звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Так, без належної правової оцінки суду залишилися наявні у справі й такі, що підлягають обов'язковому врахуванню, дані про особу ОСОБА_1, котрий раніше притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні умисні злочини проти власності, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, а навпаки, через незначний проміжок часу знову вчинив тяжке корисливе кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що визнано доведеним судом при формулюванні обвинувачення. Відсутність позитивних змін у поведінці засудженого в поєднанні з його посередньою характеристикою та усталеним способом життя свідчить про суспільну небезпечність ОСОБА_1 Апеляційний суд цього не врахував і не вмотивував, чому він вважає можливим досягнення мети виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів без відбування засудженим покарання за умови лише певного контролю за його поведінкою.

Отже, висновок апеляційногосуду щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України зроблений без урахування особливостей правозастосування наведеної норми матеріального права і належним чином не вмотивований, внаслідок чого засудженому призначене покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про його особу та конкретним обставинам справи.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст.438 КК України, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно розглянути кримінальне провадження з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законів, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

При цьому слід мати на увазі, що за того ж обсягу обвинувачення та тих самих даних про особу засудженого призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним, звідси і явно несправедливим через м'якість.

Отже, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.), Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець С.І. Кравченко Н.В.Білик