Історія справи

Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 676/3953/17

провадження № 51-6306 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Піх Ю.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 23 квітня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017240070001256 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту на строк 2 місяці.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 липня 2017 року приблизно о 13.00 годині в гаражному приміщенні на території КП «Житловик» у м. Кам'янець-Подільському шляхом вільного доступу, умисно, повторно, таємно викрав спортивні кросівки, що належали ОСОБА_2, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на суму 330 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції внаслідок суворості призначеного йому покарання. Засуджений стверджує, що апеляційний суд не врахував при призначенні покарання вартість викраденого майна, яка є незначною, крім того, суд порушив його право на захист, оскільки не призначив захисника та не роз'яснив йому право на безкоштовну правову допомогу.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судове рішення без зміни.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Суд вважає безпідставними доводи засудженого про суворість призначеного апеляційним судом покарання.

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Призначаючи покарання , апеляційний суд в повній мірі дотримався вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Місцевий суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке є найсуворішим із покарань передбачених санкцією статті, за якою його визнано винуватим, не зазначив чому менш суворі вид покарання будуть не дієвими та не забезпечить виправлення засудженого.

В свою чергу апеляційний суд помилку місцевого суду виправив та належним чином мотивував своє рішення. При цьому суд взяв до уваги обставини ,які враховуються при призначенні покарання, у тому числі й ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, а саме, вартість викраденого майна та його повернення потерпілому, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, тому призначив винному більш м'яке за своїм видом покарання у виді арешту.

Урахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, те, що винний маючи незняту та непогашену судимість вчинив новий злочин в останній день відбування покарання за попереднім вироком, що свідчить про те, що він належних висновків для себе не зробив і на шлях виправлення не став, суд дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування ним покарання.

З висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції та вважає, що призначене покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Посилання засудженого на те, що суд апеляційної інстанції не роз'яснив йому право на захист та не забезпечив участі в судовому засіданні безкоштовного захисника є безпідставними.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 вручалася пам'ятка про його права та обов'язки, суд з'ясовував, чи зрозумілі обвинуваченому права, в тому числі право мати захисника. Обвинувачений цим правом не скористався.

Випадки, коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою, врегульовані ст. 52 КПК України. Це стосується, зокрема, провадження щодо особливо тяжких злочинів, щодо осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до 18 років тощо. Залучення захисника для здійснення захисту за призначенням відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України здійснюється у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 клопотання про залучення захисника для здійснення його захисту не заявляв. За таких обставин та враховуючи те, що участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов'язковою, суд касаційної інстанції не вбачає порушень права на захист обвинуваченого під час апеляційного розгляду.

Переконливих аргументів,які б свідчили про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого або про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і були б безумовними підставами для скасування судового рішення, не встановлено.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає. У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 23 квітня 2018 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П. Ємець