Історія справи

Постанова ККС ВП від 21.03.2019 року у справі №482/85/17

Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 482/85/17

провадження № 51-5850 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Піх Ю.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015150280001045 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу за вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2015 року за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком від 10 листопада 2015 року та призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 10 листопада 2015 року (за ч. 3 ст. 191 КК України) та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково.

Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 10 листопада 2015 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 листопада 2015 року приблизно о 02 год. через незамкнені двері проник до господарського приміщення домоволодіння АДРЕСА_2, звідки незаконно, таємно, повторно викрав майно ОСОБА_2 на загальну суму 4 830 грн.

Він же 20 лютого 2016 року приблизно о 14.20 год. за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою на перехресті вулиць ЧервонихПартизан та Кухарєва в м. Нова Одеса шляхом ривка відкрито заволодів належною ОСОБА_4 жіночою сумочкою, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 1 819 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у цьому суді. Прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч ст.ст. 408, 421 КПК України замість зміни рішення суду першої інстанції, у випадку не погіршення становища обвинуваченого, скасував його та постановив свій вирок. Також вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 374 КПК України, оскільки при постановленні вироку апеляційний суд не призначив засудженому покарання, а постановив вважати його засудженим до відповідного покарання, тобто допустив спрощення термінології, що, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу в повному обсязі, просив скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.

Положеннями ч. 2 ст. 420 КПК Українивизначено, що вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення це один із основних критеріїв якості правосуддя.

Вирок - це ухвалене іменем держави судове рішення першої або апеляційної інстанції про винуватість або невинуватість особи і про призначення кримінального покарання або звільнення від призначеного покарання, засноване на доказах, безпосередньо досліджених судом.

Статтею 374 КПК України чітко регламентовано, що вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою обов'язково зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеним, та остаточна міра покарання, обрана судом.

При ухваленні вироку апеляційним судом цих вимог кримінального процесуального закону не дотримано.

Із оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасував. Поряд із цим, у резолютивній частині власного вироку замість покарання, призначеного по кожному з обвинувачень, вказав, що ОСОБА_1 слід вважати засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, а далі на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначити покарання у виді 4 роки 3 місяці позбавлення волі. Тобто, скасувавши вирок місцевого суду в частині призначення покарання, апеляційний суд усупереч ст. 374 КПК України не призначив покарання по кожному з обвинувачень, як того вимагає закон, а ухвалив вважати засудженим ОСОБА_1 до покарання, яке йому фактично не було призначено ні за ч. 3 ст. 185 КК України ні за ч. 2 ст. 186 КК України, а також за сукупністю цих злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що застосований у даному випадку апеляційним судом термін «вважати засудженим» за своїм змістом не є тотожним юридичному терміну «призначити».

Призначення покарання це діяльність суду по вибору виду і розміру покарання щодо особи, винної у вчиненні злочину.

Суд наголошує на тому, що при скасуванні вироку місцевого суду в тому числі в частині призначеного покарання, покарання, як таке відсутнє. Тому постановлення нового вироку вимагає обов'язкового призначення покарання.

Описане вище не слід ототожнювати із зміною судового рішення. На відмінну від скасування вироку, коли особа фактично залишається без покарання, зміна вироку таких наслідків не несе, до вироку лише вносяться певні корективи. Тому в кожному випадку , виходячи із конкретних обставин, індивідуального стилю написання рішення, допустимо вживання терміну «вважати».

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що використання судами під час ухвалення рішень спрощеної термінології або такої, яка прямо суперечить чи спотворює зміст визначених кримінальним процесуальним законом термінів, є неприпустимим. Допущення таких порушень під час складання судового рішення є неприйнятним, адже це ставить під сумнів законність ухваленого рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при ухваленні вироку грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, адже ухвалене ним рішення за своїм змістом не відповідає вимогам ч. 4 ст. 374 КПК України, оскільки в його резолютивній частині не призначено покарання по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеним, та міра покарання, обрана судом за сукупністю злочинів.

За викладених обставин доводи прокурора про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є слушними.

Разом із тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Стаття 410 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу (скасувати вирок повністю чи частково ), суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час ухвалення вироку апеляційна інстанція допустила порушення кримінального процесуального закону , дані порушення є істотним тому, що перешкодили суду ухвалити законне рішення, в такому випадку воно підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

З цих підстав суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П. Ємець