Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 349/1269/17

провадження № 51-6295км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Деруна А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090210000073 та № 12017090210000114, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора Журавльова Є.Є., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту його затримання з 22 червня 2017 року.

Згідно з вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2018 року скасовано вирок районного суду від 24 жовтня 2017 року в частині призначення покарання та визнано ОСОБА_1 винуватим за ч. 3 ст. 185 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, - рецидив злочинів.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання попереднє ув'язнення з 22 червня 2017 року по 19 лютого 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 березня 2017 року, близько 5 год., достовірно знаючи, що ніхто не проживає в будинку АДРЕСА_2 який належить ОСОБА_2, перебуваючи на території цього господарства, проник у приміщення житлового будинку, звідки повторно, таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 2 821 грн 92 коп.

На початку березня 2017 року ОСОБА_1, перебуваючи біля будівлі лабораторії з виконання поліграфічних робіт (вул. Данила Галицького, 6к, м. Рогатин), належної ОСОБА_3 і в якій здійснював приватну підприємницьку діяльність ОСОБА_4, шляхом пошкодження вікна проник в приміщення лабораторії, звідки таємно викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 6 000 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну вироку апеляційного суду в частині зарахування ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить змінити вирок суду апеляційної інстанції та зарахувати обвинуваченому в строк покарання попереднє ув'язнення в період з 22 червня 2017 року по 19 лютого 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, врахувавши положення ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» (далі - Закон № 838-VIII).

Прокурор обґрунтовує свої доводи тим, що суд апеляційної інстанції:

- на порушення вимог статей 370, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку належним чином не мотивував у частині застосування положень ч. 5 ст.72 КК, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі;

- не врахував правового висновку Верховного Суду, який міститься в постанові від 13 березня 2018 року, щодо випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII, та відповідно до положень ч. 2 ст. 5 КК відсутні підстави для застосування до особи положень Закону України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» (далі - Закон № 2046-VIII), що набрав чинності 20 червня 2017 року, який погіршує становище особи;

- не врахував положень ст. 58 Конституції України та практики Конституційного Суду України.

Позиції учасників судового провадження

Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні прокурор не підтримав доводів касаційної скарги та вважав, що питання щодо застосування положень, передбачених ч. 5 ст.72 КК, повинно вирішуватись у порядку виконання вироку.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи у касаційній скарзі прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність при зарахуванні ОСОБА_1 строку попереднього ув'язнення є слушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КК законодавством України про кримінальну відповідальність є Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Положення, передбачені ч. 5 ст. 72 КК, регулюються саме цим кодексом, у зв'язку з чим охоплюються поняттям «закон про кримінальну відповідальність».

Згідно зі змінами, внесеними до ч. 5 ст. 72 КК Законом № 838-VIII, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. ОСОБА_5 застосовувався до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Відповідно до змін, внесених до ч. 5 ст. 72 КК Законом № 2046-VIII, що набрав чинності 20 червня 2017 року, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання в разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 72 КК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області у вироку від 24 жовтня 2017 року ухвалив обчислювати строк відбуття покарання ОСОБА_1 з моменту його затримання - з 22 червня 2017 року.

Апеляційний суд, задовольняючи частково апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області щодо м'якості призначеного обвинуваченому покарання, не зазначивши мотивів застосування матеріального закону, яким керувався, зарахував ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 22 червня 2017 року до дня постановлення рішення апеляційного суду -19 лютого 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Однак відповідно до частин 2, 4 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався декілька разів, зворотну дію у часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин у березні 2017 року, тобто до прийняття Закону № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, що набрав чинності 20 червня 2017 року, але на момент дії Закону № 838-VIII, то саме цей Закон як такий, що іншим чином поліпшує його становище, має застосовуватися до нього.

За таких обставин застосування до ОСОБА_1 з 22 червня 2017 року по 19 лютого 2018 року положень ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII, а самезарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, є недопустимим, оскільки закон у вказаній редакції не має зворотної сили як такий, що іншим чином погіршує становище особи.

Така позиція Суду узгоджується і з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (провадження № 13-31кс18), яким визначено:

- якщо особа вчинила злочин у період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII);

- якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію.

Суд погоджується також з доводами у скарзі щодо істотного порушення апеляційним судом вимог статей 370, 420 КПК, оскільки у вироку апеляційного суду не зазначені належні і достатні мотиви щодо наявності підстав зарахування ОСОБА_1 у строк покарання попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Отже, у зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо застосування положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальністьта істотно порушив вимоги КПК, які перешкодили ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення(ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК), відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК є підстави для зміни в цій частині вироку Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1

Керуючись статтями 369, 412, 413, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора Журавльова Є.Є., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII зарахувати засудженому ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення за період з 22 червня 2017 року по 19 лютого 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У іншій частині вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

А.М. Макаровець В.К. Маринич Н.О. Марчук