Історія справи

Постанова

іменем України

20 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 234/14190/17

провадження № 51-7567км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Короля В.В.,

суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кулініч К.С.,

прокурора Парусова А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника Агапова П.В. на вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050390001620, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Фінансового управління Краматорської міської ради 4851 грн 73 коп.

Цим вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Апеляційний суд Донецької області скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалив 12 квітня 2018 року свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання: за ч. 1 ст. 122 КК у виді двох років обмеження волі; за ч. 1 ст. 309 КК у виді одного року обмеження волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки. Ухвалив відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня його прибуття та постановки на облік у виправному центрі. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 6 червня 2017 року приблизно о 10-ій годині 30 хвилин на вулиці поблизу кафе «Арома Кава», яке розташоване за адресою: вул. Василя Стуса, 49а, м. Краматорськ, Донецька область, під час конфлікту на ґрунті тривалих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_2 один удар у голову металевим предметом, який був прив`язаний на шнурок, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, 18 червня 2017 року приблизно о 11-ій годині ОСОБА_1 , знаходячись поблизу футбольного поля парку «Ювілейний» в м. Краматорську Донецької області, незаконно придбав наркотичний засіб без мети збуту, зірвавши кущ дикорослої рослини коноплі, який переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де його зберігав.

20 червня 2017 року ОСОБА_1 перетер висушені листя коноплі, пропустив через сито та пересипав у пластиковий стакан ємністю 100 мл, тим самим виготовив наркотичний засіб.

18 липня 2017 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за вказаною вище адресою було виявлено та вилучено пластиковий стакан з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом вагою 7,49 г, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 6,73 г, який він незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Агапов П.В., посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити, звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Вважає, що апеляційний суд безпідставно не врахував обставин, що пом`якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся і вибачився перед потерпілим, його вік, відсутність судимостей та обставин, що обтяжують покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А.М. вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою, просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 309 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.

Доводи касаційної скарги захисника Агапова П.В. про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок незастосування апеляційним судом положень ст. 75 КК є безпідставними.

Вказані доводи за своїм змістом стосуються питання призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Статтями 50і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Переглядаючи в апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 , зокрема, за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого ОСОБА_2 , в яких порушувалося питання про скасування в частині призначеного покарання вироку місцевого суду в зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК і ухвалення нового вироку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК не може бути визнане необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, апеляційний суд, дотримуючись вимог ст. 420 КПК, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання в зв`язку з неправильним його звільненням від відбування покарання, та призначив йому покарання в межах ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 309 КК без застосування ст. ст. 75, 76 КК.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно зі ст. 12 КК віднесено до злочинів середньої тяжкості та скоєні в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а також проти життя та здоров`я особи, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризувався негативно, суспільно корисною працею не займається.

Крім того, правильним є врахування апеляційним судом при призначенні покарання без застосування положень ст. 75 КК висновку, викладеного в досудовій доповіді органу пробації, в якому зазначено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, а також ймовірність вчинення повторного правопорушення, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.

Доводи касаційної скарги захисника Агапова П.В. про те, що апеляційний суд мав би врахувати щире каяття ОСОБА_1 як обставину, що пом`якшує покарання, є безпідставними.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Натомість в ході судового розгляду ОСОБА_1 не визнавав вину в умисному заподіянні ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень і не виявляв бажання виправити ситуацію, що склалася, та відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50і 65 КК, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому, на думку колегії суддів, вважати, що це покарання за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, підстав немає.

Вирок апеляційного суду належним чином мотивовано та відповідає вимогам ст. ст. 370 і 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

Тому касаційну скаргу захисника Агапова П.В. необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441-442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Агапова П.В. - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

В.В. Король М.М. Лагнюк А.М. Макаровець