Історія справи

Постанова

іменем України

19 березня 2019 року

м. Київ

справа № 393/409/17

провадження № 51-1384км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григорєвої І.В.,за участю: секретаря судового засідання прокурора Манацької І.А., Рибачук Г.А.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Злинка Маловисківського районуКіровоградської області, жителя АДРЕСА_1засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_6 було засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі статті 75 цього Кодексу засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК. Речовий доказ - автомобіль «Volksvagen», що належить засудженому, конфісковано.

2. ОСОБА_6 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Суд визнав доведеним, що 3 травня 2017 року приблизно о 1:00 на 33-му км автодороги Кропивницький - Кривий Ріг ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Volksvagen» у стані алкогольного сп'яніння, всупереч вимогам підпункту «а» пункту 2.9., пункту 12.1. Правил дорожнього руху не обрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням і через зустрічну смугу руху з'їхав у кювет. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ОСОБА_7 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.

3. Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 20 листопада 2017 року змінив зазначений вирок. Постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статті 75 цього Кодексу звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та поклав на нього обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК. Речовий доказ у справі -автомобіль «Volksvagen» повернув засудженому.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. У касаційній скарзі прокурор просить на підставі, передбаченій пунктом 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. Прокурор стверджує, що апеляційний суд, змінивши вирок суду першої інстанції, усупереч положенням статті 65 КК не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочину, конкретних обставин, за яких його вчинено, та суспільної небезпеки особи, котра керує автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що обране засудженому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами є невиправдано м'яким. На думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано послався в ухвалі на відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження перебування засудженого у стані алкогольного сп'яніння та тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.

Позиції інших учасників судового провадження

6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

7. Засуджений ОСОБА_6 надіслав Суду письмові заперечення, в яких просив залишити скаргу прокурора без задоволення та повідомив про можливість проведення касаційного розгляду без його участі

8. Прокурор, який представляв сторону обвинувачення під час касаційного розгляду, підтримав касаційну скаргу.

Оцінка Суду

9. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану скаргу належить задовольнити на таких підставах.

10. Суд касаційної інстанції відповідно до статті 433 КПК переглядає ухвалу апеляційного суду в межах касаційної скарги, в якій не заперечуються висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 286 КК.

11. Доводи прокурора про порушення апеляційним судом загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є небезпідставними.

12. У силу положень статті 50 КК рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно сприяти досягненню мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

13. Відповідно до указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При призначенні покарання необхідно брати до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

14. Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду в частині, що стосується додаткового покарання, послався в ухвалі на щире каяття ОСОБА_6, його позитивні характеристики, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, повне відшкодування ним заподіяної шкоди та відсутність жодних претензій з боку потерпілого, тобто на ті ж обставини, що дали суду підстави для звільнення засудженого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням. Окрім того, обґрунтовуючи своє рішення в цій частині, суд указав на те, що використання обвинуваченим автомобіля у роботі дасть йому змогу відшкодовувати витрати на лікування потерпілого.

15. Проте апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_6 свідомо керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до втрати контролю над транспортним засобом і дорожньою обстановкою та заподіянню потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Хоча по відношенню до наслідків вина засудженого є необережною, однак він, умисно сідаючи за кермо автомобіля у стані алкогольного сп'яніння, не міг не розуміти, що тим самим збільшує вірогідність аварійної ситуації та послаблює свою здатність уникнути тяжких наслідків такої ситуації.

16. Суд відзначає, що злочин, передбачений частиною 2 статті 286 КК, спрямовано проти безпеки руху, а тому позиція потерпілого щодо виду та розміру покарання хоча і може враховуватися судом при призначенні покарання, однак не є визначальною, оскільки у цьому випадку питання покарання стосується інтересів не лише потерпілого, а й усіх учасників дорожнього руху.

17. Згідно з наявними у справі наказом та характеристикою ТОВ «Україна Мет Торг Плюс» (а.к.п. 43, 44) ОСОБА_6 з 31 серпня 2017 року виконує для цього підприємства ремонтно-будівельні роботи, пов'язані з використанням транспортних засобів. Зазначена обставина не може безумовно свідчити про те, що саме керування автомобілем є для засудженого єдиним джерелом доходів.

18. З огляду на те, що засуджений повністю визнав винуватість у вчиненому та не оспорював фактичних обставин, у тому числі й щодо вживання алкогольних напоїв безпосередньо перед подією, справу в суді першої інстанції було розглянуто у скороченому порядку без дослідження доказів відповідно до частини 3 статті 249 КПК. Тому посилання апеляційного суду на відсутність у матеріалах кримінального провадження роздруківки Драгера від 3 травня 2017 року не є достатньою підставою для неврахування обтяжуючої покарання обставини - перебування засудженого у стані алкогольного сп'яніння.

19. Таким чином, призначаючи засудженому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, апеляційний суд в ухвалі не навів достатніх та переконливих мотивів для прийняття такого рішення. На переконання колегії суддів, уникнення особою, котра керувала автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, відбування реального додаткового покарання негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху.

20. З огляду на викладене доводи прокурора щодо м'якості призначеного засудженому покарання Суд визнає прийнятними.

21. Допущені порушення закону тягнуть за собою скасування ухвали щодо ОСОБА_6 на підставі, передбаченій пунктом 3 частини 1 статті 438 КПК, та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

22. У разі доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину в тому ж обсязі та тих самих даних про його особу призначення засудженому покарання без застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами слід вважати неправильним і м'яким.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григорєва