Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.08.2019 року у справі №727/5349/17

Постанова

іменем України

12 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 727/5349/17

провадження № 51-3474км19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,

за участю:

секретаря

судового засідання Дегтяр Л. О.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

захисників Усманова М. А., Саламановича О. Г. (у режимі відеоконференції),

прокурора Гошовської Ю. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргизасудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника Усманова М. А., а також захисника Саламановича О. Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.

Чернівців від 29 грудня 2018 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 22 квітня 2019 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1),

та

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця м. Феодосії Автономної Республіки Крим та

жителя АДРЕСА_2),

засуджених за вчинення злочинів, передбаченихч. 3 ст.15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомШевченківського районного суду м. Чернівців від 29 грудня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 185 КК - на строк 5 років 6 місяців кожного. На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років кожному.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди - 24 945 грн, моральної шкоди - 5 000 грн.

Також ухвалено стягнути в солідарному порядку із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 навідшкодування матеріальної шкоди - 4 430 грн, моральної шкоди - 5 000 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 22 квітня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 таОСОБА_1 змінив, виключив з його мотивувальної частини посилання як на докази винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, проведені за участю свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1,а. с. 169-170,280-281), і визнав ці докази недопустимими. В іншій частині вирок залишено без змін.

Суд визнав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винуватими у вчиненні в м. Чернівцяхряду злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК,заобставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 15 червня 2016 року близько 21:00 умисно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа проникли у квартиру АДРЕСА_3, звідки намагалися таємно викрасти майно ОСОБА_7, однак свого злочинного умислу незмогли довести до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були помічені мешканцями сусідніх квартир у будинку, після чого покинули місце вчинення кримінального правопорушення.

13 травня 2016 року в період з 11:00 по 14:00 ОСОБА_8 умисно, зкорисливих мотивів, шляхом підбору ключа незаконно проник у квартиру АДРЕСА_4, звідки таємно викрав належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 130 685 грн.

30 серпня 2016 року у період з 13:15 по 14:55 ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа незаконно проникли у квартиру АДРЕСА_5, звідки таємно викрали належне ОСОБА_10 майно на загальну суму 28 410 грн.

09 вересня 2016 року вперіод з 09:30 по 11:00 ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа незаконно проникли у квартиру АДРЕСА_6, звідки таємно викрали належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 4 430 грн.

15 вересня 2016 року в період з 10:00 по 13:00 ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа незаконно проник у квартиру АДРЕСА_7, звідки таємно викрав належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 24 945 грн.

18 листопада 2016 року вперіод з 08:10 по15:15 ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа незаконно проникли у квартиру АДРЕСА_8, звідки таємно викрали належне ОСОБА_11 майно на загальну суму 19 400 грн.

У період часу з 10:00 13листопада 2016 року по 17:30 24 листопада 2016 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 умисно, повторно, зкорисливих мотивів, шляхом підбору ключа незаконно проникли у квартиру АДРЕСА_9, звідки таємно викрали належне ОСОБА_12 майно на загальну суму 30 500 грн.

21 грудня 2016 року в період з 08:30 по 12:00 ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа незаконно проник у квартиру АДРЕСА_10, звідки таємно викрав належне ОСОБА_13 майно на загальну суму 23 000 грн.

17 січня 2017 року в період з 12:50 по 14:30 ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа незаконно проникли у квартиру АДРЕСА_11, звідки таємно викрали належне ОСОБА_14 майно на загальну суму 186 536,50 грн.

У період часу з 14:00 21 червня 2016 року по 09:00 23 червня 2016 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа незаконно проникли у квартиру АДРЕСА_12, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на загальну суму 232 000 грн та 35 200грн відповідно.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргахзасуджений ОСОБА_2 та його захисник Усманов М. А., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування свого прохання зазначають, що суд безпідставно визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні крадіжок за окремими епізодами, оскільки, на їх думку, в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні, належні та допустимі докази його винуватості. При цьому засуджений зазначає, що суд при призначенні покарання не врахував, що він позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та матір пенсійного віку, яка має інвалідність першої групи та потребує постійного догляду. Також захисник указує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

У касаційній скарзі захисник Саламанович О. Г., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування свого прохання зазначає, що місцевий суд упереджено оцінив наявні в матеріалах кримінального провадження докази та дійшов помилкового висновку про винуватість його підзахисного у вчиненні злочинів, за які йому пред'явлено обвинувачення. Також зазначає, що апеляційний суд формально розглянув зазначене кримінальне провадження та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 та захисникиУсманов М. А. і Саламанович О. Г. підтримали касаційні скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 433 КПК Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

Зі змісту поданих касаційних скарг видно, що скаржники по суті не погоджуються з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, зазначають про неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірку на підставі статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні епізоду викрадення майна від 17 січня 2017 року за попередньою змовою, повторно, з проникненням ОСОБА_17 у касаційній скарзі не оспорюються. Тому згідно зі ст. 433 КПК у зазначеній частині оспорювані судові рішення в касаційному порядку Судом не перевіряються.

Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_6; заяв потерпілих про вчинення злочинів; даних протоколів огляду місця події; даних висновкутрасологічної експертизи від 26 квітня 2017 року, відповідно до якого вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_2 та обшуку автомобіля "Сіат", що перебував у його користуванні, дві пари трикотажних нейлонових рукавичок, за своєю груповою належністю відповідають слідам рукавичок, вилучених під час огляду місця події за епізодом щодо ОСОБА_9; даних висновку трасологічної експертизи від 22 березня 2017 року, відповідно доякого сліди взуття, виявлені та вилучені під час огляду місця події у квартирі ОСОБА_11 залишені низами підошв взуття з узором та розміром аналогічним низу підошв кросівок, які вилучені під час обшуку у ОСОБА_1; даних висновку трасологічної експертизи від 29 грудня 2016 року, відповідно до якого сліди взуття, виявлені та вилучені під час огляду місця події у квартирі ОСОБА_13 залишені низами підошв взуття з узором та розміром аналогічним низу підошв кросівок, які вилучені під час обшуку у ОСОБА_1; даних протоколу проведення обшуку автомобіля "Сеат" та приміщення гаража № НОМЕР_1, якими користувався ОСОБА_2, де були виявлені та вилучені речі потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16; даних відеозапису камер зовнішнього спостереження, розміщених на будинку, де проживала ОСОБА_22,під час перегляду якого в судовому засіданні було встановлено, що на ньому зафіксовано ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яких впізнала потерпіла; даних довідок з ПТ "ЄВ. РО. Ломбард" "ЄВ. РО. Фінанси ЛТД І Компанія"; відповідно до яких ОСОБА_1 заклав в ломбард золоті вироби по епізодах вчинення крадіжки ОСОБА_23 та ОСОБА_3, а також на підставі інших зібраних у справі доказів, зміст яких докладно відображено у вироку.

Суд також з'ясувавпозицію ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які частково визнали вину (лише епізод щодо ОСОБА_14), зазначали, що розслідування кримінального провадження відбулося з істотними порушеннями КПК та що вони не вчиняли інших злочинів, у вчиненні яких їм пред'явлено обвинувачення.

За результатами судового слідства версію засуджених про їх невинуватість у вчиненні ряду епізодів крадіжки суд визнав неспроможною і, навівши конкретні докази, спростував її у вироку.

При цьому суд зіставив показання потерпілих, свідків з іншими наявними в провадженні доказами і, мотивувавши своє рішення про їх достатність для ухвалення обвинувального вироку, виходив, у тому числі, з даних письмових доказів у провадженні.

Отже, ретельно дослідивши і зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, доступності та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження вчинені засудженими діяння правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК.

З урахуванням конкретних обставин цього провадження та характеру вчинених суспільно небезпечних дій призначене засудженим покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.

Доводів про протилежне у касаційних скаргах не міститься, не наведено їх і в судовому засіданні під час здійснення касаційного провадження.

Розглянувши за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, і їхніх захисників Саламановича О. Г. й Усманова М. А. матеріали провадження та детально їх вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їм злочинів та про правильність кваліфікації їхніх дій, а також звернув увагу на докази, які спростовують доводи, викладені в апеляційних скаргах. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано виключив з мотивувальної частини вироку посилання як на докази винуватості засуджених на протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками, проведеними за участю свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, і визнав ці докази недопустимими. При цьому суд апеляційної інстанції належним чином мотивував свої висновки.

Твердження щодо того, що по епізоду викрадення майна від 15 вересня 2016 року прізвище потерпілої в обвинувальному акті та судових рішеннях різняться, спростовуються тим, що суд в судовому засіданні, з'ясував особу потерпілої і у вироку правильно зазначив її прізвище. Зазначене прізвище повністю співпадає з прізвищем потерпілої, яка його вказувала в усіх особисто поданих нею процесуальних документах, зокрема, заяві, цивільному позові тощо. Допущена органами досудового розслідування технічна помилка в написанні прізвища потерпілої не свідчить про незаконність судових рішень та невідповідність їх вимогам ст. 370 КПК.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, не врахував вимог ст. 337 КПК та помилково зазначив про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки за епізодом від 15 вересня 2016 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

При цьому суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої обвинувачення не висувалось.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що злочин стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_1 вчинив сам, однак суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині своєї ухвали (т. 9,а. с. 65) помилково двічі зробив посилання на те, що зазначений епізод вчинено ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2.

За таких обставин ухвала апеляційного суду в цій частині підлягає зміні, в іншій частині зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а переконливих аргументів на спростування висновків цього суду в поданих скаргах не зазначено.

Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених вироку та ухвали із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, про що йдеться в касаційних скаргах, при розгляді справи в порядку касаційної процедури не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_25, а також захисника Саламановича О. Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, залишити без змін.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 22 квітня 2019 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінити, виключити з її мотивувальної частини посилання на вчинення ОСОБА_2 злочину за епізодом від 15 вересня 2016 року.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет Ю. М. Луганський С. Б. Фомін