Історія справи

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 591/1126/17

провадження № 51-1798м18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Марчук Н.О., Стороженка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Ковальчука О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Сукач О.С. на вирок Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2017 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200440003619, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. В. Бубни Сумської області, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 13 червня

2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

На підставі підпунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільного позову у кримінальному провадженні не було заявлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що

він 22 серпня 2017 року близько 23:15 біля 6-го під`їзду будинку АДРЕСА_2, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, відкрито вихопив з рук ОСОБА_3 мобільний телефон «Huawei Y6 Pro» та втік, тобто відкрито викрав чуже майно, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди в розмірі 3927 грн.

Вироком Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і ухвалено новий вирок, яким постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за

ч. 2 ст. 186 КК України до призначеного судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Сукач О.С. просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_1, зокрема, повне визнання ним вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що тяжких наслідків від вчинення злочину не настало, наявність постійного місця проживання та сім`ї у засудженого, позитивні характеристики ОСОБА_1, те, що в нього на утриманні перебуває дружина і троє неповнолітніх дітей, завдану злочином шкоду відшкодовано в повному обсязі. Стверджує, що місцевий суд врахував позицію потерпілої щодо призначення ОСОБА_1 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду, а вирок суду першої інстанції залишити в силі, або пом'якшити вирок апеляційного суду, застосувавши ст. 69 КК України, або перейти до іншого, більш м`якого покарання, ніж позбавлення волі, та призначити покарання у виді арешту. Засуджений посилається на те, що він свою вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, з потерпілою примирився, шкоду їй відшкодував, одружений, утримує дружину та неповнолітніх дітей.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Ковальчук О.С. заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.

Інших учасників було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як видно з касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та кваліфікація його дій скаржниками не оспорюються.

Доводи в касаційних скаргах про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, колегія суддів вважає немотивованими.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону України про кримінальну відповідальність дотримався.

Ухвалюючи свій вирок у частині призначення ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, інші обставини та погодився з мірою та розміром покарання, обраного судом першої інстанції. Разом з тим, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування місцевим судом положень

ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1 та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, не повною мірою дотримався загальних засад призначення кримінального покарання, зокрема, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Місцевий суд не врахував того, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів середньої тяжкості, тяжких та одного особливо тяжкого злочину проти власності, судимості за які не було погашено чи знято у встановленому законом порядку. Апеляційний суд правильно зазначив, що, як убачається з матеріалів провадження, обвинувачений раніше вже звільнявся від відбування покарання з випробуванням, але в період іспитового строку вчинив нові злочини, у зв`язку з чим йому було призначено покарання за сукупністю вироків, а останній злочин вчинив невдовзі після реального відбування покарання у виді 7 років позбавлення волі за попереднім вироком, що свідчить про систематичність і стійкість злочинних намірів обвинуваченого та небажання зробити для себе належні висновки і стати на шлях виправлення.

Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим судом у частині врахування обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме повного визнання своєї вини, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди, даних про особу обвинуваченого (позитивну характеристику, утримання двох малолітніх дітей) та позиції потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі, і погодився з видом та розміром покарання, призначеним судом першої інстанції в межах мінімального строку, визначеного санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

У той же час з урахуванням усіх обставин справи, даних про особу винного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам

ст. 65 КК України, є справедливим і законним, сприятиме виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК України чи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України відсутні.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420 374 КПК України, і підстав вважати його невмотивованим колегія суддів не вбачає.

Отже, правових підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що було б безумовною підставою для скасування або зміни судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції також не встановлено, а тому касаційні скарги засудженого

ОСОБА_1 та його захисника Сукач О.С. не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Сукач О.С. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко Н.О. Марчук С.О. Стороженко