Історія справи

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 547/1454/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/786/847/18

Провадження № 51 - 9989 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Міщенко Т.М.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170320000457 від 03 грудня 2017 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бакумівка Семенівського району Полтавської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки,

за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою заступника прокурора Полтавської області Грицака О.В. на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявто його під варту в залі судового засідання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 27 квітня 2018 року.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 грудня 2017 року приблизно о 10 годині шляхом вільного доступу повторно таємно викрав з території подвір'я домоволодіння, належного ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2, сталеву трубу, чавунну плиту до печі з кришкою, чавунні дверцята пічки та сталеві дверцята пічки, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 532 гривні.

17 січня 2018 року приблизно о 15 годині ОСОБА_1 шляхом зламу вхідних дверей проник до будинку за вказаною адресою, яким після смерті ОСОБА_2 користувався його син ОСОБА_3, звідки повторно таємно викрав металеву корморізку, металеве ліжко, пральну машинку марки «ПМ-2 Донбас-3» та два шерстяні килими, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1 225 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 25 лютого 2018 року приблизно о 20 годині на території домоволодіння за вказаною адресою, яким на даний час користується вдова ОСОБА_2 - ОСОБА_4, через незачинені двері проник до господарської будівлі, звідки повторно таємно викрав чотири металеві труби, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1 110 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Полтавської області Легеньковського О.В. у частині призначення покарання змінено, виключено із резолютивної частини вироку вказівку про призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ст. 70 ч. 4 КК України.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

Постановлено вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від

27 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що відповідно до вимог ст. 420 ч. 1 пунктів 2 4 КПК України суд апеляційної інстанції мав ухвалити свій вирок, оскільки до ОСОБА_1 застосовано більш суворе покарання. Зазначає, що у порушення вимог ст. 419 ч. 2 КПК України суд апеляційної інстанції не навів в ухвалі мотивів прийнятого рішення щодо безпідставності доводів прокурора про необхідність ухвалення вироку.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 2,

ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону не ґрунтуються на вимогах закону.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

У ст. 420 ч. 1 КПК України визначено вичерпний перелік випадків, коли суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Відповідно до положень ст. 70 ч. 4 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 вчинив 01 грудня 2017 року, 17 січня 2018 року та 25 лютого 2018 року, тобто до постановлення попереднього вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року, яким ОСОБА_1засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне застосування судом першої інстанції положень ст. 70 ч. 4 КК України, оскільки за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально, і вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року має виконуватись самостійно.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що вимога прокурора про ухвалення свого вироку судом апеляційної інстанції не ґрунтується на вимогах закону, оскільки в апеляційній скарзі порушуються питання про фактичне пом'якшення призначеного покарання.

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність випадків, зазначених у ст. 420 ч. 1 КПК України, для ухвалення свого вироку є обґрунтованими, його рішення відповідає вимогам статей 418, 419, 420 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області Грицака О.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний