Історія справи

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 265/8541/17

провадження № 51-8026 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Гошовської Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 травня 2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він наприкінці вересня 2017 року у м. Маріуполь на присадибній ділянці за місцем свого проживання АДРЕСА_1 зібрав рослини коноплі, тим самим незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, переніс їх до господарської споруди, 02 жовтня 2017 року частину рослин подрібнив, чим виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 1654,38 г, що є великим розміром, який зберігав без мети збуту до 12 жовтня 2017 року.

Крім того, у листопаді 2017 року ОСОБА_1 повторно зірвав у с. Калинівка Волноваського району рослини коноплі, перевіз їх до місця свого проживання, висушив та подрібнив, чим виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою в перерахунку на суху речовину 630,69 г, що є великим розміром, який зберігав без мети збуту до 17 листопада 2017 року .

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд не навів належних мотивів на спростування його доводів щодо суворості призначеного покарання, не повною мірою врахував усі дані про його особу та дійшов безпідставного висновку про неможливість виправлення без ізоляції від суспільства.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують

.

Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Положеннями ст.75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Касаційні доводи засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості є неприйнятними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень ретельно перевірив доводи апеляційної скарги засудженого та погодився із рішенням місцевого суду щодо неможливості виправлення винного без реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі.

Так, апеляційним судом враховано ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, яке є середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, вину визнав, розкаявся у скоєному, що суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, має двох малолітніх дітей та здійснив заходи щодо працевлаштування. Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що призначене місцевим судом мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, буде сприяти виправленню засудженого та попередженню вчинення нових злочинів. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Твердження засудженого про суворість такого покарання є безпідставним, оскільки судами було також взято до уваги розмір вилученого у ОСОБА_1 наркотичного засобу. Відповідно до наказу Міністерства охорона здоров'я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс визнається таким, що має великий розмір, якщо його вага перевищує 500 г, але є меншою за 2500 г. За таких обставин вилучений у ОСОБА_1 зазначений наркотичний засіб у розмірі 1654,38 г та 630,69 г значно перевищує визначений законом розмір, необхідний для кваліфікації дій винного за ч. 2 ст. 309 КК України .

Суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 після вилучення у нього наркотичного засобу 12 жовтня 2017 року та початок досудового розслідування щодо нього не зробив для себе відповідних висновків і повторно через місяць вчинив аналогічний злочин, що також свідчить про спрямованість його особи на вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів.

Дані обставини свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину та особу винного, що, у свою чергу, виключає можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Доводи засудженого про те, що на його утриманні перебувають малолітні діти, є безпідставними. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 ніде не працює та суспільно-корисною працею не займається. Заслуговує на увагу те, що згідно ст. 1 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Крім того, заслуговує на увагу той факт, що ОСОБА_1 зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб за місцем свого проживання, незважаючи на те, що разом із ним у цьому ж будинку проживають малолітні діти, що жодним чином не перешкодило йому вчиняти згадані злочини.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом вірно прийнято рішення, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції від суспільства. Ухвала цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, містить докладні відповіді на усі доводи апеляційної скарги засудженого, є обґрунтованою та вмотивованою.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв'язку із цим та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П. Ємець