Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 127/2437/17

провадження № 51-6068км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Марчук Н.О.,за участю: секретаря судового засідання прокурора Манацької І.А., Ткачук Г.В.,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисників Соляр Т.В. та Хоміча О.О. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2018 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК), та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Лопатинці Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК.

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна кожного.

2. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у розбої, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та особою, яка раніше вчинила розбій. Судом установлено, що 25 грудня 2016 року приблизно о 14:30, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на перехресті вулиць Стрілецької та Київської, а надалі біля будинків № 83 та 100 на вул. Академіка Янгеля у м. Вінниці завдали потерпілому ОСОБА_3 декількох ударів в обличчя та заволоділи його майном - мобільним телефоном «Нокіа» вартістю 243,33 грн і 110 грн - за обставин, детально викладених у вироку.

3. Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 16 березня 2018 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. У касаційній скарзі захисник Соляр Т.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить на підставах, визначених пунктом 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

5. Суть доводів, викладених у скарзі, зводиться до того, що висновки суду про винуватість ОСОБА_2 ґрунтуються на показаннях потерпілого в суді та під час слідчого експерименту, які замість нього давала інша особа, повноваження якої не підтверджено.

6. Також захисник вказує, що експертиза у кримінальному провадженні проводилася на підставі нечинних нормативних актів, а висновки експерта є суперечливими.

7. На думку захисника, апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.

8. Крім того, захисник вважає, що суд не врахував обставин, передбачених статтею 65 КК, та призначив ОСОБА_2 занадто суворе покарання.

9. В аналогічній за змістом касаційній скарзі захисник Хоміч О.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

10. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що під час судового розгляду не було встановлено тяжкості та обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень, тому вважає неправильною кваліфікацію дій його підзахисного за частиною 2 статті 187 КК.

11. На переконання захисника, апеляційний суд не усунув допущених місцевим судом істотних порушень кримінального процесуального закону і у своїй ухвалі не обґрунтував належним чином, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту. Крім того, апеляційний суд не виклав в ухвалі короткого змісту доповнень до апеляційної скарги засудженого.

Позиції учасників касаційного розгляду

12. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

13. Захисники Соляр Т.В. та Хоміч О.О. направили до Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

14. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту і просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.

Оцінка Суду

15. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

16. Твердження сторони захисту про те, що під час допиту в суді та під час слідчого експерименту свідчення замість потерпілого давала інша особа - його сестра, не знайшли свого підтвердження в матеріалах провадження. Звукозапис допиту потерпілого під час судового розгляду та відеозапис проведення слідчого експерименту свідчать про те, що потерпілий самостійно давав показання щодо всіх суттєвих обставин. Хоча внаслідок своїх фізичних вад він відчував труднощі у мовленні, але самостійно вказав та/або показав жестами всі обставини, які є суттєвими для встановлення правової кваліфікації злочину, вчиненого проти нього.

17. Хоча, дійсно, сестра потерпілого намагалася полегшити розуміння його мови та жестів, але її висловлювання не замінювали і не доповнювали його показань щодо ключових обставин справи. Більше того, під час судового розгляду суддя в багатьох випадках зупиняв спроби сестри потерпілого відповісти замість нього і наполягав на відповіді самого потерпілого.

18. З огляду на ці обставини в Суду немає підстав для сумніву, що суд першої інстанції ґрунтував свої висновки на безпосередньому сприйнятті показань потерпілого. Оцінка достовірності показань потерпілого, у тому числі з урахуванням впливу його фізичних вад на здатність сприймати факти і свідчити про них, є повноваженням судів першої і, в певних випадках, апеляційної інстанцій. Касаційний суд у цій справі не вбачає підстав ставити під сумнів оцінку достовірності цих показань судами нижчого рівня.

19. Сторона захисту також вважає недопустимим висновок експерта від 20 червня 2017 року № 57, посилаючись на те, що у тексті письмового висновку є посилання на нечинні на момент проведення експертизи нормативно-правові акти.

20. Суд вважає, що лише згадка у висновку нечинних актів законодавства не може бути підставою для визнання експертного висновку недопустимим доказом. Доказове значення висновку експерта визначається правильністю використання методів дослідження відповідних фактів та обґрунтованістю висновків положеннями галузі знань, в яких проводиться експертиза. Сторона захисту в касаційній скарзі не зазначила, яким чином помилкове зазначення у тексті експертного дослідження нечинного нормативного актуа позначилося або могло позначитися на достовірності та обґрунтованості експертного висновку. За таких обставин у Суду немає підстав ставити під сумнів висновки судів першої та апеляційної інстанцій про допустимість зазначеного експертного висновку.

21. Суд також відхиляє посилання в касаційних скаргах на те, що апеляційний суд був зобов`язаний безпосередньо дослідити докази. Питання про повторне дослідження доказів і фактичних обставин апеляційним судом може постати лише тоді, якщо суд першої інстанції не забезпечив можливості сторонам дослідити докази під час змагальної процедури в суді першої інстанції. Частина 3 статті 404 КПК, власне, і забезпечує таку можливість, зобов`язуючи суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження фактичних обставин справи, якщо суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушенням.

22. Однак у цій справі фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції. Сторона захисту у своїй касаційній не зазначає, які саме порушення було допущено цим судом при дослідженні доказів або які докази не було ним досліджено. Незгода сторони захисту із висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є підставою для повторного дослідження тих самих доказів.

23. Що стосується розгляду апеляційним судом доповнень засудженого до його апеляційної скарги, то Суд зазначає, що ухвалою судді Апеляційного суду Вінницької області від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 було повернуто у зв`язку з пропущенням строку на апеляційне оскарження. Тому апеляційний суд у своїй ухвалі правильно обмежився викладом доводів апеляційних скарг, за якими було відкрито апеляційне провадження.

24. Щодо решти доводів сторони захисту в касаційних скаргах, то вони стосуються незгоди з оцінкою доказів, дану судом першої інстанції. Суд зазначає, що касаційний суд є судом права, а не факту. Доводи в касаційних скаргах не дають підстав ставити під сумнів висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо фактичних обставин справи.

25. Також у касаційних скаргах сторони захисту не навели переконливих доводів стосовно того, що покарання засудженим є явно несправедливим і не відповідає меті, визначеній у статті 50 КК. Суд першої інстанції призначив покарання відповідно до вимог статті 65 КК з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особи винних та обставин, що обтяжують покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидиву злочинів.

26. Перевіривши правильність установлення місцевим судом фактичних обставин справи, правової кваліфікації та призначення покарання, суд апеляційної інстанції надав відповіді на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах та доповненнях до них, та залишив їх без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу.

27. Суд не вбачає підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників Соляр Т.В. та Хоміча О.О. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький Н.О. Марчук