Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 619/1143/24

провадження № 51 - 4819 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 619/1143/24 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 липня 2024 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2018 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на 3 місяці 28 діб,

за ст. 185 ч. 4 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статей 75 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 повернуто на підставі ст. 399 ч. 3 п. 1 КПК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 30 липня 2024 року про повернення апеляційної скарги та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що винесена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд апеляційної інстанції спочатку відкрив апеляційне провадження за скаргою прокурора, тобто визнав її такою, що відповідає вимогам ст. 396 КПК України, а потім залишив її ж без руху та у подальшому повернув її. Крім того, прокурор зазначає, що його апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 396 КПК України, а тому рішення апеляційного суду в цій частині є необґрунтованим. Також не погоджується із ухвалою апеляційного суду в частині пропуску, встановленого прокурору строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заперечень та заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Глава 31 розділу V КПК України визначає порядок дій суду апеляційної інстанції після надходження апеляційної скарги, її передачі судді-доповідачу та послідовність прийняття ним рішень після отримання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 398 КПК України апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

При цьому, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, суддя-доповідач відповідно до ст. 399 ч. 1 КПК України постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Тобто першочергово, після отримання апеляційної скарги, суддя-доповідач перевіряє апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 396 КПК України і, лише після цього, за умови відсутності перешкод та/або усунення недоліків апеляційної скарги, постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження. В подальшому суддя-доповідач виконує вимоги ст. 401 КПК України в порядку підготовки до апеляційного розгляду, зокрема: надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями апеляційних скарг, а після закінчення підготовки до апеляційного розгляду - постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду. При цьому кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості прийняття зазначених рішень апеляційним судом у зворотному порядку.

Проте, у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції не дотримався вищезазначених вимог процесуального закону з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , не погодившись із вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 , оскаржив його до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги (т. 1, а.с. 80-83).

У подальшому в порядку ст. 398 КПК України ухвалою судді-доповідача Харківського апеляційного суду від 20 травня 2024 року було відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою прокурора, яка відповідала вимогам ст. 396 КПК України, подана з додержанням інших вимог кримінального процесуального закону, і підстави для залишення її без руху чи повернення були відсутні. Цією ж ухвалою, крім іншого, вказано надіслати учасникам судового провадження копію апеляційної скарги прокурора та встановлено строк для подання заперечень (т. 1, а.с. 91).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 травня 2024 року було закінчено підготовку до апеляційного розгляду та призначено апеляційний розгляд за апеляційною скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 на 10 годину 30 травня 2024 року.

Надалі, у зв`язку із неявкою обвинуваченого ОСОБА_7 у судові засідання, апеляційний розгляд неодноразово відкладався для його приводу (ухвали апеляційного суду від 30.05.2024, 06.06.2024, 13.06.2024).

Згідно довідки секретаря судового засідання від 20 червня 2024 року розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 4 КК України було відкладено на 10 годину 27 червня 2024 року через неявку обвинуваченого.

Проте, 27 червня 2024 року суддя-доповідач Харківського апеляційного суду постановив ухвалу, якою визнав вищезазначену апеляційну скаргу прокурора такою, що не відповідає вимогам ст. 396 КПК України, залишив її без руху та встановив строк для усунення недоліків до 30 липня 2024 року.

Після подання прокурором апеляційної скарги на усунення недоліків в межах установлено йому строку, суддя-доповідач ухвалою від 30 липня 2024 року повернув йому апеляційну скаргу на підставі ст. 399 ч. 3 п. 1 КПК України, оскільки прокурор не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Таким чином, суддя-доповідач Харківського апеляційного суду, після визнання апеляційної скарги прокурора такою, що відповідає вимогам ст. 396 КПК України, відкриття провадження за цією апеляційною скаргою, надсилання її учасникам для подання заперечень та призначення апеляційного розгляду, визнав цю ж апеляційну скаргу такою, що не відповідає вимогам ст. 396 КПК України, а потім повернув її на підставі ст. 399 ч. 3 п. 1 КПК України, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки прийняв два різні процесуальні рішення щодо однієї і тієї ж апеляційної скарги прокурора.

Крім того, обґрунтованими є і доводи касаційної скарги прокурора про те, що його апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 396 КПК України з огляду на таке.

Відповідно до ст. 399 КПК України підставами для залишення апеляційної скарги без руху може бути лише невиконання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог, визначених у ст. 396 КПК України. Перелік цих вимог розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема, відповідно до пункту четвертого частини другої статті 396 КПК України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

При визначенні апеляційним судом того, чи зазначила особа, яка подає апеляційну скаргу, свої вимоги та їх обґрунтування, цей суд не може проводити їх аналіз на предмет обґрунтованості та переконливості, а той факт, що сторона не зазначила у своїй скарзі певних вимог та доводів або обґрунтувала свої вимоги у спосіб, який вважається суду непереконливим або недостатнім, не може вважатися недоліком апеляційної скарги у значенні статей 396 та 399 КПК України.

Відповідно до ст. 26 ч. 1 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Обраний особою спосіб обґрунтування своєї вимоги до апеляційного суду в апеляційній скарзі не обмежується положеннями ст. 396 КПК України, оскільки вона визначає лише саму необхідність наявності такого обґрунтування без будь-яких додаткових умов.

З матеріалів вказаного провадження вбачається, що прокурор в апеляційній скарзі від 02 травня 2024 року, за якою було відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційний розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу про скасування вироку суду щодо ОСОБА_7 та постановлення нового вироку щодо нього, зазначив у чому, на його думку, полягає незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції. Зокрема прокурор вказав, що вважає неправильним застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК України та просив призначити йому за ст. 185 ч. 4 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, навівши своє обґрунтування такої вимоги на 4 аркушах апеляційної скарги.

Проте, суддя апеляційного суду, залишаючи вказану апеляційну скаргу прокурора без руху, в своїй ухвалі від 27 червня 2024 року послався на те, що останній всупереч ст. 396 ч. 2 п. 4 КПК України, висловлюючи прохання щодо скасування вироку суду першої інстанції та про ухвалення нового вироку, не надав належного обґрунтування незаконності та необґрунтованості вироку в частині призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання.

На виконання ухвали апеляційного суду від 27 червня 2024 року прокурор у межах встановленого йому строку на усунення недоліків, подав апеляційну скаргу в новій редакції від 29 липня 2024 року, зазначивши в ній обґрунтування вимоги про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 . Прокурор в апеляційній скарзі навів доводи, які, на його думку, свідчать про недоцільність застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК України, який раніше неодноразово звільнявся від відбування покарання на підставі цієї статті, проте жодного разу умови, встановлені йому судом, не виконав та відповідних висновків для себе не зробив.

Однак, ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 липня 2024 року, суддя апеляційного суду дійшов висновку про те, що прокурор не усунув недоліки первинної апеляційної скарги в установлений строк та повернув апеляційну скаргу на підставі ст. 399 ч. 3 п. 1 КПК України.

Зокрема, в ухвалі про повернення апеляційної скарги від 30 липня 2024 року суддя апеляційного суду, в порушення вимог процесуального закону, дав оцінку наведеним прокурором доводам, послався на журнал судового засідання суду першої інстанції від 02 квітня 2024 року, і дійшов до висновку про те, що з тексту апеляційної скарги прокурора неможливо однозначно визначитися та зрозуміти, в чому саме полягає неправильність призначеного обвинуваченому покарання за скоєний ним злочин. В цій же ухвалі суддя апеляційного суду навів обставини призначення апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора та неявки обвинуваченого ОСОБА_7 в апеляційний суд.

Проте, на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, суддя-доповідач не має давати оцінку доводам апеляційної скарги на предмет їх обґрунтованості, оскільки це питання розглядається і вирішується апеляційним судом колегіально безпосередньо під час та за результатами апеляційного розгляду справи після відкриття апеляційного провадження.

Питання про формулювання своїх вимог перед судом апеляційної інстанції та їх обґрунтування відноситься до повноважень сторони кримінального процесу і може бути уточнене нею при апеляційному розгляді справи з урахуванням положень ст. 403 407 КПК України, а тому не може тлумачитись як недолік апеляційної скарги і бути підставою для її повернення.

Згідно правової позицій Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постановах від 02 квітня 2019 року (справа № 752/14188/16-к, провадження № 51 - 3697 км 18), від 26 лютого 2025 року (справа № 373/2508/14-к, провадження № 51-6195 км 23), при визначенні того, чи виконала особа, яка подає скаргу, вимоги ст. 396 КПК України, апеляційний суд має враховувати вимоги статей 22 та 26 КПК України, які передбачають, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, а суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Той факт, що сторона не зазначила у своїй скарзі певних доводів чи зазначила їх в такий спосіб, що апеляційний суд із тексту оскарженого рішення та поданої скарги вбачає їх безпідставність, за приписами КПК України не може вважатися недоліком апеляційної скарги у значенні норм, передбачених статтями 396 та 399 КПК України. Те, які саме питання сторона кримінального процесу виносить на розгляд суду, а також про постановлення якого рішення ставить вимогу, відноситься до її дискреційних повноважень, і використання цих повноважень на власний розсуд особи, яка подає апеляційну скаргу, не може розцінюватись як такий недолік апеляційної скарги, який є підставою для її повернення. Усі доводи апеляційної скарги мають бути вирішені за результатом апеляційного перегляду, вимоги апеляційної скарги в аспекті переконливості та/або обґрунтованості не можуть бути проаналізовані на стадії відкриття провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суддя Харківського апеляційного суду не дотримався положень статей 396 399 КПК України і допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило цьому суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала апеляційного суду скасуванню на підставі ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України, а справа за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 436 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3