Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 714/80/21

провадження № 51-3533км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

а також в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирокГерцаївського районного суду Чернівецької області

від 12 грудня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260070000131, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Хряцька Чернівецького району Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання та залишенодо вступу вироку в законну силуобраний йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Крім того, стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 580 890 грн 87 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Також цивільний позов потерплої ОСОБА_9 в частині відшкодування втраченого заробітку внаслідок каліцтва залишено без розгляду та роз`яснено їй право на звернення до суду з вказаними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 березня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін. Взято ОСОБА_6 під варту в залі суду негайно і визначено строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 08 березня 2023 року.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 20 липня 2020 року близько 18 год. 45 хв., керуючи автомобілем марки «Geely МК Cross», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у світлу пору доби автодорогою сполученням «Чернівці-Герца-КПП «Дяківці»», зі сторони м. Чернівці в напрямку м. Герца, проїжджаючи с. Цурень Герцаївського району та наближаючись до будинку № 52, що на Центральній вулиці, на порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», «д», 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) перевищив дозволену в населеному пункті швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки та, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявив самовпевненість у своїх діях, своєчасно не виявив небезпеку для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити - пішохода ОСОБА_9 , яка вийшла із-за передньої частини маршрутного автобуса й перетинала проїзну частину дороги, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на останню в межах проїзної частини. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність і не з`ясування усіх обставин справи, у зв`язку з чим, на думку захисника, висновок про наявність у діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, є передчасним. Вважає, що у вироку суд не надав оцінки діям пішохода при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між його діями та настанням ДТП, а лише врахував порушення пішоходом вимог ПДР при призначенні ОСОБА_6 покарання. На думку захисника, наявними у справі доказами встановлюється вина пішохода ОСОБА_9 та вказується на неможливість ОСОБА_6 , у випадку дотримання ним вимог ПДР, зупинити керований транспортний засіб. Також посилається на відсутність причинного зв`язку між порушенням ОСОБА_6 вимог ПДР і наслідками, що настали, оскільки ДТП спричинено діями потерпілої, котра, не врахувавши вимоги ПДР, раптово вибігла на проїзну частину дороги, чим унеможливила вчасне реагування ОСОБА_6 та належне маневрування. Вказує про неврахування судами правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 24 березня 2020 року в справі № 130/720/17, від 21 серпня 2019 року в справі № 682/956/17

і від 06 жовтня 2022 року в справі № 533/12/22. Зазначає про порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і вважає, що апеляційний суд не спростував доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_6 технічної можливості уникнути наїзду, не навів підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 просили касаційну скаргу задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

При розгляді касаційної скарги захисника касаційний суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового провадження та апеляційного розгляду суди, дотримуючись вимог

статей 10 22 КПК, перевірили доводи сторони обвинувачення та захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1

ст. 94 КПК.

При цьому суд першої інстанції дослідив і послався у вироку на:

- показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який вину не визнав, пояснив, зокрема, що їхав зі швидкістю близько 70 км/год., на далекій відстані побачив маршрутний автобус, позаду якого знаходилося троє людей, які вийшли з автобуса. Наближаючись ближче до автобуса, права частина якого була розташована на узбіччі, а ліва на проїзній частині, з урахуванням відстані, на якій побачив пасажирів, у тому числі й потерпілу, - 10-15 м, для безперешкодного об`їзду автобуса та цих осіб прийняв лівіше до зустрічної смуги, зняв ногу з педалі акселератора і швидкість руху впала, продовжив рух. На момент, коли його автомобіль наблизився впритул до автобуса, зі спереду автобуса вибігла потерпіла. З метою уникнення наїзду він вивернув руль вліво, нажав на педаль зчеплення та гальм, проте уникнути удару з потерпілою не вдалося. Зіткнення сталося на його проїзній частині по ходу руху шляхом наїзду передньою правою частиною автомобіля;

- показання потерпілої ОСОБА_9 про те, що на зупинці вона вийшла з автобуса через передні двері, пройшла спереду автобуса, зупинилася десь на відстані до 1 м від передньої частини автобуса, подивилася у обидві сторони та з лівої сторони по ходу руху побачила на відстані приблизно 100 м автомобіль темного кольору, після чого почала звичайним кроком переходити проїзну частину. Пройшовши лінію розмітки, майже одразу її було збито автомобілем під керуванням ОСОБА_6 , який рухався на великій швидкості. На ділянці дороги, де переходила дорогу, на той час не було дорожніх знаків чи то дорожньої розмітки, які би свідчили про пішохідний перехід;

- показання свідка ОСОБА_10 , котра пояснила, що поверталася на автобусі, який слідував у напрямку м. Герца з м. Чернівці. На зупинці,що в межах с. Цурень Герцаївського району, троє осіб, у тому числі потерпіла ОСОБА_9 розрахувалися з водієм за проїзд та вийшли з автобуса через передні двері.Потерпіла пройшла попереду автобуса, зробила один крок, подивилася у напрямку м. Чернівці та пришвидшила темп, переходячи дорогу. Так як знаходилася в автобусі та стояла неподалік від водія, з урахуванням того, що водій вимовив: «Дивись, що робить ця дівчина», вона не відволікаючись продовжила дивитися на ОСОБА_9 в напрямку останньої та побачила, що в момент, коли потерпіла перейшла дорожню розмітку, що по середині проїзної частини, одразу помітила автомобіль, який рухаючись подав звуковий сигнал та здійснив наїзд на потерпілу, внаслідок чого її викинуло на дорогу. Деталі вказаної події вона показала на місці пригоди за її участі при проведенні слідчого експерименту;

- показання свідка ОСОБА_11 , котрий показав, що працює водієм маршрутного автобуса сполученням «Чернівці-Герца», в якому слідувала потерпіла. Свідок ОСОБА_11 пояснив, зокрема, що місцем, де відбулось зіткнення автомобіля із потерпілою, була зустрічна смуга руху, а з огляду на розташування автобуса на час зупинки - повністю на узбіччі, далеку відстань автомобіля ОСОБА_6 , який він побачив у дзеркалі, дорожньо-транспортної пригоди можна було б уникнути за обставин, якщо ОСОБА_6 рухався би з допустимою швидкістю у населеному пункті.

- дані протоколу огляду місця події від 20 липня 2020 року та долучену до нього схему, згідно з якими на автомобільній дорозі сполученням «Чернівці-Герца-КПП «Дяківці»», в адміністративних межах с. Цурень Герцаївського району, в межах розташування житлового будинку № 52, що на вулиці Центральній, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі водія автомобіля марки «Geely МК Cross», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 ; зафіксовано місце, де відбулась ДТП, механічні пошкодження, яких зазнав автомобіль «Geely МК Cross», місце розташування автобуса БАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- дані висновку експерта № 330-А від 28 липня 2020 року про те, що гальмова система, рульове керування, ходова частина та світлові прилади автомобіля марки «Geely МК Cross», номерний знак НОМЕР_1 , знаходилися в працездатному стані та несправностей, які б виникли до дорожньо-транспортної пригоди та могли її спричинити, не виявлено;

- дані висновків експерта № 332-А від 06 серпня 2020 року, № 336-А від 10 серпня 2020 року, відповідно до яких наїзд на пішохода автомобілем марки «Geely МК Cross», номерний знак НОМЕР_1 , відбувся на лівій смузі в напрямку м. Герца. Швидкість автомобіля марки «Geely МК Cross», номерний знак НОМЕР_1 , за умови його руху у загальмованому стані до початку слідоутворення, про які зазначено у протоколі огляду місця події, була не меншою 70.8…78.2 км/год., а при умові руху автомобіля в стані заносу без застосування водієм ОСОБА_6 гальмування, швидкість автомобіля до початку слідоутворення була не меншою 69.7…76.5 км/год.;

- дані висновку судово-медичної експертизи № 841 мд від 30 вересня 2020 року про те, що внаслідок наїзду потерпіла ОСОБА_9 отримала ушкодження у вигляді саден в лобній ділянці тулуба, синців у ділянці великої статевої губи, на задньо-латеральній поверхні лівого стегна, забійної рани лобкової ділянки, розриву в крижово-клубовому з`єднанні справа, трансфорамінального уламкового перелому крижової кістки зліва, перелому правої лонної кістки з порушенням цілісності тазового кільця, переломів сідничних кісток, травматичного шоку, травматичної ампутації правої гомілки. Вказані тілесні ушкодження виникли у ОСОБА_9 в результаті дії твердих тупих предметів, цілком можливо внаслідок дорожньо-транспортній пригоди та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя;

- дані висновків експерта № 111-мк від 19 жовтня 2020 року та № 112-мк

від 15 жовтня 2020 року,висновку комплексної судово-медичної експертизи № 117 від 11 листопада 2020 року про те, що тілесні ушкодження на тілі потерпілої могли утворитися внаслідок дотичного удару передньою правою частиною наїзджаючого автомобіля марки «Geely МК Cross» з правою задньо-боковою поверхнею тіла потерпілої на рівні тазу і утворенням чисельних переломів його кісток. Безпосередньо перед наїздом ОСОБА_9 перебувала у вертикальному положенні і була обернена до наїзджаючого транспортного засобу правою задньо-боковою поверхнею тіла;

- дані протоколів проведення слідчого експерименту від 18 вересня 2020 року

і від 03 серпня 2020 року за участю свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , відповідно до яких свідки на місці дорожньо-транспортної пригоди показали про час, місце та обставини дорожньо-транспортної пригоди та механізм розвитку ДТП;

- дані висновку судової автотехнічної експертизи № 494-А від 05 листопада 2020 року про те, що в даній дорожньо-транспортній пригоді в діях водія автомобіля«Geely МК Cross» ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам

п. 12.4ПДР, що з технічної точки зору перебувало в причинному зв`язку із настанням ДТП.

Дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні ним, як особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, через що потерпілій ОСОБА_9 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя.

Водночас суд першої інстанції належно перевірив доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що причиною виникнення ДТП слід вважати виключно дії пішохода ОСОБА_9 , яка порушила ПДР, вибігши на проїзну частину в недозволеному місці.

При цьому суд дослідив наданий стороною захисту висновок експерта

№ СЕ-19/126/-20/8184-ІТ/604-А від 21 грудня 2020 року, відповідно до якого в даній дорожньо-транспортній обстановці в діях водіяавтомобіля «Geely МК Cross» ОСОБА_6 при заданих параметрах руху не вбачається невідповідності вимог ПДР, які з технічної точки зору могли б перебувати в причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Даючи оцінку висновку експерта № СЕ-19/126/-20/8184-ІТ/604-А від 21 грудня 2020 року, суд його відхилив, мотивуючи тим, що згідно з цим висновком для вирішення питання про наявність або відсутність у водія ОСОБА_6 технічної можливості уникнути наїзду на пішохода експерт виходив виключно з показань ОСОБА_6 , натомість висновок автотехнічної експертизи № 494-Абув складений за наявності більш широкого спектру вихідних даних (показань обвинуваченого, потерпілої, свідків, даних протоколів огляду місця події, слідчих експериментів, технічних експертиз).

Водночас, суд визнав висновок судової автотехнічної експертизи № 494-А

від 05 листопада 2020 рокуналежним доказом і зазначив його у вироку на підтвердження винуватості обвинуваченого, пославшись на те, що цей висновок відповідає встановленим обставинам, ґрунтується на вихідних даних, отриманих з послідовних показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , протоколів проведених за їх участю слідчих експериментів про механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, - відстані, на якій було помічено автомобіль ОСОБА_6 по відношенню до маршрутного автобуса, дій потерпілоїОСОБА_9 з приводу того, що остання почала переходити дорогу виключного після того, як вона подивилася у обидві сторони на наявність небезпеки для переходу, а також протоколу огляду місця події та схеми дорожньо-транспортної пригоди, якими зафіксовано сліди наїзду на потерпілу - ліва смуга по ходу руху, висновку судової автотехнічної експертизи № 336-А від 10 серпня 2020 року, якою встановлено перевищення обвинуваченим швидкості руху в населеному пункті.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає, що суд не взяв до уваги дані, наведені в дослідницькій частині висновку судової автотехнічної експертизи № 494-А від 05 листопада 2020 року про відсутність у водіяОСОБА_6 технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований автомобіль до місця наїзду на пішохода.

Однак наведені захисником доводи є необґрунтованими, оскількипри постановленні судових рішень було враховано висновок судової автотехнічної експертизи № 494-А від 05 листопада 2020 року, в якому вказані розрахунки експерт зробив, виходячи з часу існування небезпеки для водія ОСОБА_6 , встановленого під час слідчого експерименту із ним же. Водночас, як вказано у цьому ж висновку,водій ОСОБА_6 взагалі не надав відомостей про швидкісний режим керованого ним автомобіля, а тому, хоча його показання і можуть бути технічно спроможними, у ході експертного дослідження їх неможливо підтвердити або спростувати.

Разом з тим, у висновку судової автотехнічної експертизи № 494-А

від 05 листопада 2020 року, яка була врахована судами попередніх інстанцій при постановленні судових рішень, зазначено, що:

- враховуючи висновок транспортно-трасологічної експертизи № 332-А

від 06 серпня 2020 року, висновок судово-автотехнічної експертизи № 336-А

від 10 серпня 2020 року, із урахуванням зафіксованої слідової інформації та зібраних матеріалів кримінального провадження, показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які вони уточнили в ході проведення слідчого експерименту, стосовно встановленого місця наїзду та швидкості руху керованогоОСОБА_6 автомобіля, механізму розвитку ДТП, з технічної точки зору можуть бути спроможними;

- при часі існування небезпеки, вказаному свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та за умови дотримання водієм вимогп. 12.4 ПДР у ОСОБА_6 була би можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 . Тому у даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимог п. 12.4ПДР, причому при параметрах руху, вказаних свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Виходячи із сукупності досліджених у судовому засіданні доказів - показаньпотерпілої ОСОБА_9 , яка пояснила, що вжила заходів для виявлення небезпеки перед тим, як переходити проїзну частину, а саме подивилася у обидві сторони руху і виключно після того, як упевнилася в тому, що автомобіль обвинуваченого перебуває на далекій відстані, з урахуванням місцевості - нанесений пункт, вона почала переходити дорогу; показань свідка ОСОБА_10 , котра бачила, що перед тим, як перейти дорогу, потерпіла подивилася в напрямку м. Чернівці, письмових доказів, інших доказів, суд першої інстанції спростував доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про його невинуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху, в результаті чого потерпіла ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Також у касаційній скарзі захисник посилається на те, що суди не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 24 березня 2020 року в справі № 130/720/17 та від 21 серпня 2019 року в справі № 682/956/17, однак колегія суддів вважає, що правовідносини у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 не можна визнати подібними до тих, які були предметом розгляду у згаданих судових рішеннях.

Крім того, захисник вказує й на постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року в справі № 533/12/22, але при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції послався на указане судове рішення і врахувавступінь вини потерпілої, призначивши йому покарання, яке за своїм розміром є наближеним до мінімальної міри покарання, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК.

Отже, вирок суду відповідає вимогам статей 370 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК кваліфіковані судом правильно.

Покарання ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження нових злочинів та відповідає вимогам статей 50 65 КК.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 , перевірив викладені у них доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_7 , надав на них вичерпні відповіді та навів мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався.

Зокрема, апеляційний суд перевірив й доводи апелянта про порушення пішоходомОСОБА_9 вимог ПДР, які, на думку сторони захисту, перебували у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, та визнав їх безпідставними. При цьому апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в діях потерпілої ОСОБА_9 наявні порушення вимог п.п. 4.8, 4.14а ПДР, проте вони не свідчать про невинуватість водія ОСОБА_6 .

Мотивуючи рішення, апеляційний суд також зазначив, що як встановлено з показань обвинуваченого, потерпілої, свідків, даних протоколів проведення слідчих експериментів, водій ОСОБА_6 рухався зі швидкістю, яка значно перевищувала дозволену у межах населеного пункту, що у свою чергу негативно вплинуло на його здатність своєчасно виявити небезпеку для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, та відреагувати на неї. Побачивши, що на узбіччі дороги знаходився автобус, з якого виходили пасажири, водій ОСОБА_6 був зобов`язаний врахувати цей фактор і здійснити відповідні заходи для того, щоб переконатися у безпечності проїзду вказаної ділянки дороги, а не продовжувати рухатися з перевищенням дозволеної швидкості руху, що обмежувало його здатність оцінити потенційну небезпеку.

З наведеними в ухвалі апеляційного суду підставами, з яких апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 визнано необґрунтованою, погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

А тому касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3