Історія справи

Постанова

іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 303/2280/17

провадження № 51-4421км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

захисника СідунаВ.М. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 грудня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017070040000613 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1) такого, що судимостей не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК на 1 рік позбавлення волі й на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Відповідно до ст. 94 КК до ОСОБА_4 застосовано заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 грудня 2017 року вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 скасовано й призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

За цим вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 17 березня 2017 року о 11:30 у АДРЕСА_2 умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, скориставшись тимчасовою відсутністю ОСОБА_3 й переконавшись, що його дії не помічають сторонні особи, шляхом вільного доступу таємно викрав належний ОСОБА_3 велосипед марки «Bulls cross bike 1 disk» вартістю 6500 грн та кросівки «Adidas» вартістю 700 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 7200 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати оскаржувані судові рішення й призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Зокрема, потерпілий указує на те, що підготовче засідання в суді першої інстанції було здійснено за його відсутності, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК є безумовною підставою для скасування судового рішення. Окрім того, у касаційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується із кваліфікацією дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК, стверджуючи, що мало місце відкрите викрадення його майна, що завдало йому значної шкоди та обумовлює юридичну оцінку дій засудженого за ч. 3 ст. 186 КК. У свою чергу неправильна кваліфікація дій ОСОБА_4 мала наслідком призначення йому надто м'якого покарання, тоді як його характеристики засудженого та його поведінка, на думку потерпілого, свідчать про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Позиції учасників судового провадження

Представник потерпілого підтримав касаційну скаргу потерпілого та просив її задовольнити.

Захисник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого.

Прокурор також вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Верховним Судом не встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону, в тому числі вимог п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК, на які посилається потерпілий у касаційній скарзі.

Так, згідно з матеріалами кримінального провадження 11 травня 2017 року в суді першої інстанції відбувалося підготовче засідання, щодо проведення якого за своєї відсутності потерпілий ОСОБА_3 подав власноручно написану заяву (а.к.п. 13). Всі наступні судові засідання, в яких відбувався розгляд справи по суті, відбувалися за участю потерпілого чи його представника. У зв'язку із цим твердження про порушення прав потерпілого є безпідставними.

Судовий розгляд в суді першої інстанції було призначено на 17 березня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Прокурор пред'явив ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, й в ході судового розгляду його не змінював.

За таких обставин у місцевого суду не було процесуальних підстав для збільшення обсягу обвинувачення та погіршення становища ОСОБА_4

Наведене свідчить, що кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 185 КК є правильною.

Порушень вимог кримінального та кримінального процесуального закону, які є підставою для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

Призначене ОСОБА_4 покарання відповідає Загальним засадам, передбаченим ст. 65 КК, принципу законності, справедливості та індивідуалізації. Рішення про обрання виду та розміру покарання суд належним чином мотивував, посилаючись на повне визнання ОСОБА_4 вини, на дані про його особу, який потребує застосування заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, посередньо характеризується за місцем проживання, уперше притягується до кримінальної відповідальності, а також узяв до уваги відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність обставин, що його пом'якшують, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Таким чином, оскаржувані потерпілим судові рішення щодо ОСОБА_4 є законними, обґрунтованими та вмотивованими, а викладені у касаційній скарзі обставини не знайшли свого підтвердження, з огляду на що вона не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 440, 441, 442 КПК Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур С.В. Яковлєва