Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 295/17551/19

провадження № 51-5591км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» - ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача КП «Житомирводоканал» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 05липня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2021року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060020004107, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грушки Володарсько-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вступ

ОСОБА_9 03 жовтня 2018 року, керуючи автомобілем, в порушення Правил дорожнього руху скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05 липня 2021 року застосовано до ОСОБА_9 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні (відділення) зі звичайним наглядом.

Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_11 моральну шкоду:

- з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» у розмірі 44676 грн;

- з КП «Житомирводоканал» у розмірі 200000 грн.

Представники ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та КП «Житомирводоканал» подали касаційні скарги у зв`язку з незгодою з судовими рішеннями в частині вирішення цивільного позову.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Як встановлено районним судом, ОСОБА_9 03 жовтня 2018 року, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1 у м. Житомирі, в порушення вимог п.18.1 Правил дорожнього руху скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача КП «Житомирводоканал» - адвокат ОСОБА_7 просить змінити судові рішення в частині стягнення з КП«Житомирводоканал» на користь ОСОБА_11 витрат на відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн. Вважає, що суд, вирішуючи питання в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілому, не в повній мірі врахував вимоги кримінального процесуального законодавства, обставини справи, що призвело до визначення розміру моральної шкоди та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Крім того, вказує, що судом першої інстанції було визначено в своєму рішенні повну суму моральної шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_11 у розмірі 200000 грн., проте фактично стягнуто 244676грн (200000 грн з КП «Житомирводоканал» та 44676 грн з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»). Також вказує, що потерпілим було змінено предмет і підставу цивільного позову після початку розгляду цивільного позову по суті. Апеляційний суд, в свою чергу, на допущені порушення судом першої інстанції уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Свої вимоги мотивує тим, що судами першої і апеляційної інстанцій не з`ясовано повне коло осіб, які мають право на отримання своєї частки моральної шкоди відповідно до ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому без з`ясування вищевказаної інформації суди не могли ухвалити рішення щодо цивільного позову ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 44676 грн.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційні скарги представників цивільних відповідачів представник цивільного позивача просить залишити їх без задоволення як безпідставні.

У судовому засіданні представник цивільного відповідача КП «Житомирводоканал» - адвокат ОСОБА_7 підтримав подану касаційну скаргу, не заперечував проти задоволення касаційної скарги представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»,прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення касаційних скарг.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеністьвинуватості ОСОБА_9 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК Україниу касаційній скарзі не оспорюються.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

З огляду на це, при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження потерпілий ОСОБА_11 в порядку ст.ст. 1167 1168 ЦК України подав цивільний позов про стягнення з КП «Житомирводоканал» 500000 грн відшкодування моральної шкоди. В подальшому подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з: ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 67350 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 44676 грн на відшкодування моральної шкоди; КП «Житомирводоканал» 455324 грн на відшкодування моральної шкоди, а також 15000 грн витрат на правничу допомогу з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та КП «Житомирводоканал».

Судом першої інстанції було задоволено цивільний позов потерпілого частково та стягнуто на користь ОСОБА_11 моральну шкоду: з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» у розмірі 44676 грн; з КП «Житомирводоканал» у розмірі 200000 грн.

Щодо вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 в частині стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» відшкодування моральної шкоди у розмірі 44676 грн.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені устатті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема,Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статтею зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

З матеріалів провадження слідує, що між КП «Житомирводоканал» та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортирних засобів від 10 квітня 2018 року, згідно яким забезпеченим транспортним засобом був автомобіль ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Як було зазначено вище, позивач, а саме, син померлої потерпілої, в рамках даного кримінального провадження звернувся в суд з цивільним позовом до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» з проханням стягнути із страховика відповідно до вказаного пункту Закону відшкодування понесеної ним шкоди.

Тому суд першої інстанції, діючи відповідно до норм закону, стягнув з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 44676 грн відшкодування моральної шкоди (12 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день настання страхового випадку).

Що стосується тверджень представника страхової компанії про те, що оскільки потерпілий зазначив, що поніс разом з батьком моральні страждання, тому на користь ОСОБА_11 підлягає стягненню лише 22358 грн, є надуманим. З матеріалів провадження слідує, що саме ОСОБА_11 звернувся в суд з цивільним позовом та просив стягнути на свою користь зі страхової компанії відшкодування заподіяної ним моральної шкоди, зазначивши при цьому належне обґрунтування своїх вимог (обсяг понесених саме ним моральних страждань внаслідок смерті матері). Крім того, інші особи в рамках цього кримінального провадження до суду в якості цивільних позивачів не зверталися.

Щодо вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 в частині стягнення з КП «Житомирводоканал» відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 на час вчинення ДТП працював в КП «Житомирводоканал», наїзд на ОСОБА_10 було здійснено транспортним засобом, яке належить підприємству, а шкода заподіяна під час виконання ОСОБА_9 своїх трудових обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 1171 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зокрема, як убачається з вироку, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, суд урахував обсяг душевних страждань потерпілого, понесених внаслідок передчасної смерті матері, які дійсно позначили негативні зміни у його житті, думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та продовжує нести моральні страждання, переживання, стреси та інші негативні наслідки.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, вирок суду щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілого та стягнення на його користь моральної шкоди із КП «Житомирводоканал» у розмірі 200000 грн узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу понесених потерпілим моральних страждань.

Таким чином, рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілого та стягнення моральної шкоди із КП «Житомирводоканал»узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого.

З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції, і підстави вважати його необґрунтовано завищеним відсутні.

Посилання представника КП «Житомирводоканал» на те, що судом першої інстанції визначено повну суму відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого у розмірі 200000 грн, яку потрібно стягувати зі цивільних відповідачів відповідними частинами, є голослівними та невірним трактуванням ухвали районного суду.

Так, з ухвали суду першої інстанції слідує, що обґрунтовуючи своє рішення щодо сум стягнення з цивільних відповідачів моральної шкоди, суд мотивував свої висновки по кожному відповідачу окремо. Рішення про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 200000 грн стосується вирішення цивільного позову в частині вимог щодо КП «Житомирводоканал».

Щодо тверджень представника цивільного відповідача про порушення судом вимог ЦПК України при розгляді судом цивільного позову, то вони були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та визнані неспроможними. Як вже вказувалось вище, ОСОБА_11 звернувся в суд з цивільним позовом про відшкодування понесеної ним шкоди, в подальшому він уточнив суб`єктний склад сторін за даним позовом, вказавши належного позивача за частиною від заявлених вимог та доповнив підстави заявленого позову в частині вимог до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». Суд першої інстанції, з яким погодився у подальшому і апеляційний суд, прийшов до висновку, що даний позов було подано з дотриманням вимог ст. 128 КПК України та уточнений позов пред`явлено з тих саме правовідносин та обставин, які утворилися між сторонами, не прийняття уточненого позову не сприяло б забезпеченню доступу до правосуддя та права на справедливий суд. З вказаними висновками судів погоджується і колегія суддів.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах представників цивільних відповідачів доводам, в тому числі і тим на які вони послалися у касаційних скаргах, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, касаційні скарги представників цивільних відповідачів слід залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 05липня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2021року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» - ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача КП «Житомирводоканал» - адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3