Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 р.

м. Київ

справа № 182/7066/17

провадження № 51-7350 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря судового засідання Крота І.М.,

прокурора Шевченко О.О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ШашликоваД.Г. (в режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого та захисника Шашликова Д.Г. на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

За вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 серпня 2017 року близько 14.00 проник до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно, повторно викрав майно, яке належало ОСОБА_3, спричинивши останньому матеріальних збитків на загальну суму 34 817 грн.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із ухваленим щодо нього рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості, просить його скасувати, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання не взяв до уваги усіх пом'якшуючих обставин, зокрема, збіг життєвих обставин, що передували вчиненню злочину, його пенсійний вік, незадовільний стан здоров'я, позитивні характеристики, соціальне адаптування, позицію потерпілого, який просив не позбавляти його волі. При цьому апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65-67 КК України, а судові рішення - ст.ст. 370, 420 КПК України. Також зазначає про невиконання апеляційним судом вимог ст. 401 КПК України, оскільки він не отримував копії апеляційної скарги прокурора, що призвело до порушення його процесуальних прав.

У касаційній скарзі захисник Шашликов Д.Г., не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить його змінити, звільнивши його підзахисного від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Свої вимоги захисник мотивує доводами, аналогічними до доводів засудженого ОСОБА_1

Позиції учасників судового провадження

Захисник і засуджений підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити без зміни ухвалений щодо ОСОБА_1 вирок суду апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 і його захисника ШашликоваД.Г. про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність обставин, що пом'якшують покарання, - активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування заподіяної майнової шкоди, а також дані про особу винного, зокрема те, що він задовільно характеризується, неофіційно працює, раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та відбував покарання в місцях позбавлення волі, проте належних висновків із цього для себе не зробив.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України, та обґрунтовано не знайшов підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

Суд приймає до уваги посилання засудженого на те, що він досягнув пенсійного віку та має ряд хронічних захворювань, але ці обставини в цілому не впливають на правильність рішення суду апеляційної інстанції.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим та звільнити від його відбування з випробуванням, як про це зазначено в касаційних скаргах засудженого та захисника, Суд не знаходить.

Доводи ОСОБА_1 та його захисника Шашликова Д.Г. щодо неотримання засудженим копії апеляційної скарги спростовуються матеріалами провадження, зокрема, прослуховуванням звукозапису судового засідання у суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 підтвердив зрозумілість суті та предмету оскарження, при цьому про неотримання ним апеляційної скарги прокурора не заявляв.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги засудженого та захисника Шашликова Д.Г. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук А.М. Макаровець В.К. Маринич