Історія справи

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 642|2787|17

провадження № 51-1883км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Марчук Н. О., Голубицького С. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Опанасюка О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року в кримінальному провадженні № 12017220510000850 щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 06 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Як установив суд, 22 березня 2017 року близько 15:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля торгівельного контейнеру № 178 на території ТОВ «Харківський центральний ринок» на вул. Різдвяній, 33 в м. Харкові, помітив речі, що належать володільцю контейнеру ОСОБА_2, та діючи зі злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_2 не знаходилась біля свого робочого місця, діючи повторно, викрав з вітрини предмети одягу, що належать потерпілій ОСОБА_2,чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 425 грн.

ОСОБА_1 того, 27 квітня 2017 року близько 15:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля торгівельних контейнерів № 402 та № 171 на території ТОВ «Харківський центральний ринок» на вул. Різдвяній, 33 в м. Харкові, куди він прибув для вчинення крадіжок чужого майна, помітив речі, що належать володільцям контейнерів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та діючи зі злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, скориставшись неуважністю потерпілого ОСОБА_4 та тим, що потерпіла ОСОБА_3 не знаходилась біля свого робочого місця, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, викрав з вітрини предмети одягу, що належать потерпілій ОСОБА_3, на загальну суму 1100 грн, та потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 400 грн.

ОСОБА_1 того, 27 квітня 2017 року близько 15:30 ОСОБА_1, перебуваючи біля торгівельного контейнеру № 416 на території ТОВ «Харківський центральний ринок» на вул. Різдвяній, 33 в м. Харкові, куди він прибув для вчинення крадіжок чужого майна, помітив речі, що належать володільцю контейнеру ОСОБА_5, та, діючи зі злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_5 не знаходилась біля свого робочого місця, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, зняв з вітрини покривало, що належить потерпілій, та з викраденим майном вартістю 380 грн намагався залишити місце вчинення злочину. Злочинні дії ОСОБА_1 привернули увагу ОСОБА_5, яка в цей час підходила до контейнеру і яка, будучи очевидцем злочинних дій ОСОБА_1, почала кричати йому, щоб він зупинився та повернув викрадену річ.

ОСОБА_1, усвідомлюючи, що його злочинні дії, направлені на таємне викрадення майна ОСОБА_5, помічені сторонніми особами і оцінюються як викрадення, і йому не вдалось виконати усі дії, які він вважав достатніми для скоєння злочину, тобто довести свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, обернувши його на свою користь, до кінця з причин, що не залежали від його волі, викинув покривало та намагався залишити місце вчинення злочину, однак був затриманий охоронцем ринку ОСОБА_6

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості. Вказує на те, що скасовуючи рішення місцевого суду про застосування до нього ст. 75 КК, суд апеляційної інстанції недостатньо врахував такі обставини, як визнання вини, щире каяття, те, що майже рік засуджений не скоїв будь-яких правопорушень, являвся на виклики правоохоронних органів та суду, що свідчить про намагання його стати на шлях виправлення. ОСОБА_1 того, вказує, що суд безпідставно не застосував до нього положення ст. 75 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Опанасюк О. В. вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив її залишити без задоволення, а судове рішення-без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України у касаційній скарзі засудженого не оскаржуються.

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_1 під час судового провадження за участю сторони захисту визнавав свою причетність до інкримінованих злочинів й не оспорював фактичних обставин їх вчинення, що дало суду першої інстанції підстави розглядати провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається із кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, враховував ступінь тяжкості вчинених злочинів, відсутність позитивних відомостей щодо засудженого, те, що він офіційно не працевлаштований, неодружений, міцних соціальних зв'язків не має, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, знову вчинив злочини проти власності менше ніж через рік після відбуття покарання за попереднім вироком, обставину, яка пом'якшує покарання-щире каяття, та обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті,дійшов висновку, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів.

Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого як на підстави для твердження про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, були враховані апеляційним судом при призначенні покарання ОСОБА_1, ці обставини не є безумовними і достатніми для зміни чи скасування вироку апеляційного суду.

На думку колегії суддів є правильним висновок суду апеляційної інстанції про необхідність призначення засудженому покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим.

Таким чином, призначивши засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, апеляційний суд не порушив вимоги ст. 65 ККУкраїни, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчинених злочинів, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість за доводами, викладеними в касаційній скарзі засудженого, Суд не вбачає.

Отже законних підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України, для скасування вироку апеляційного суду у зв'язку із необхідністю пом'якшення призначеногоОСОБА_1 покарання та звільнення від відбуття призначеного покарання із застосуванням статті 75 КК України за доводами касаційної скарги засудженого, у Суду немає.

Перегляд судового рішення в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції не встановив.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич С.С. Голубицький Н.О. Марчук