Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 р.

м. Київ

справа № 485/1613/17

Провадження № 51-6591 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Маринича В.К., Голубицького С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Медицької У.І.,

прокурора Цигана Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Малі Кринки Глобинського району

Полтавської області, який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 вересня 2017 року о 12.00, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до місця проживання ОСОБА_2, що на АДРЕСА_2, де на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин вчинив з останнім сварку, в ході якої наявною у нього дерев'яною палицею умисно наніс потерпілому не менше 2 ударів у ліву руку, спричинивши йому середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, безпідставно не застосував один із обов'язків, передбачених положеннями ч. 1 ст. 76 КК України, чим порушив вимоги кримінального закону.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Стаття 413 КПК України передбачає, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 421 КПК України визначено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Прокурор у касаційній скарзі обґрунтовує неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, застосував до останнього лише один із обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення нового вироку в розумінні ст. 420 КПК України.

Проте Суд з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, оскільки апеляційна скарга прокурора залишилась фактично не розглянутою, її доводи не перевірено та не спростовано.

Крім того, суд ухвалив рішення без врахування положень ч. 1 ст. 421 КПК України та ч. 1 ст. 76 КК України.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальністьпідлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук В.К. Маринич С.С. Голубицький