Історія справи

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 459/1152/17

провадження № 51-5748км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В..,

прокурора Ковальчука О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140150002137, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17668,93 грн., 7500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 6000 грн. витрат на правову допомогу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 7209,55 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона 15 жовтня 2016 року близько 00:30, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в порушення п.п. 1.2, 1.3., 1.5., 1.10, 2.1, 2.3, 2.9, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 ПДР, не володіючи посвідченням водія, керуючи технічно справним автомобілем марки «HondaCivic» реєстраційний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1, що є засобом підвищеної небезпеки, який належав ОСОБА_3, та перебував у користуванні ОСОБА_4, слідуючи по проїзній частині проспекту Шевченка у місті Червонограді Львівської області, у напрямку від вулиці Івасюка до вулиці Сокальської, по правій смузі руху, допустила виїзд на смугу зустрічного руху, та виявивши небезпеку для руху пішохода ОСОБА_1, який переміщався по проїжджій частині проспекту Шевченка пішою ходою, проявила неуважність та неналежно оцінила дорожню обстановку, а саме не врахувала дорожні умови, своєчасно не застосувала гальмування та не зупинила керований нею транспортний засіб та вчинила наїзд передньою правою частиною автомобіля марки «HondaCivic» на пішохода ОСОБА_1

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2018 року вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову змінено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м'якість та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що місцевим судом ОСОБА_2 була безпідставно звільнена від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України. Вказує на неправильне вирішення цивільного позову. Суд апеляційної інстанції наведені порушення не усунув, а мотиви залишення його апеляційної скарги без задоволення належним чином не вмотивував, чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу потерпілого засуджена ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення як безпідставну.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 та кваліфікація її дій за ч 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що ж стосується доводів касаційної скарги потерпілого про порушення щодо засудженої загальних засад призначення покарання, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, приймаючи рішення, у мотивувальній частині вироку зобов'язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації -покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Як убачається з вироку суду та матеріалів провадження, ці вимоги суд виконав та в достатній мірі обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства.

Так, призначаючи засудженій покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та звільняючи її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд, як убачається з вироку, врахував як обтяжуючі так і пом'якшуючі покарання обставини, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, особу засудженої, те, що вона є людиною молодого віку, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, працевлаштована, її постзлочинну поведінку, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Дотримуючись вимог ст. 50 КК України, зважаючи на конкретні обставини справи, відсутність даних, які би безумовно свідчили про неможливість досягти мети покарання і виправлення засудженої в умовах здійснення контролю за її поведінкою, суд дійшов мотивованого висновку про застосування до засудженої положень ст. 75 КК України та звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням, та поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Рішення суду, яке насамперед стосується питання порядку відбування призначеного покарання, прийнято на підставах, передбачених законом норм. Усупереч доводам скарги потерпілого, самі по собі ступінь тяжкості вчиненого злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, відповідно до загальних засад судочинства та змісту ст. 75 КК України, не є перешкодою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням.

Переконливих аргументів щодо неправильного застосування судом ст. 75 КК України і норм кримінального закону, які визначають мету покарання та загальні засади його призначення, у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1 не міститься.

Таким чином, суд, при призначенні засудженій покарання в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винної, конкретні обставини справи і правильно дійшов висновку про можливість звільнення її на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України.

Аналогічні за змістом доводи потерпілого щодо невідповідності призначеного засудженій покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.

Що стосується доводів касаційної скарги потерпілого про неправильне вирішення цивільного позову в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, то вони є слушними, виходячи з наступного.

Так, статтею 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає між іншим у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Також, відповідно до ст. 1167 ЦК України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Цих вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди судами в повній мірі не дотримано.

Так, як слідує з матеріалів провадження, винними діями засудженої потерпілому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в моральних переживаннях і стражданнях, що їх зазнав потерпілий у зв'язку з спричиненням йому середньої тяжкості тілесного ушкодження, а саме зламано верхню щелепу. У зв'язку з чим ОСОБА_1 тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого переніс хірургічне втручання, не працював та залишився без засобів до існування, витрачав значний час та докладав додаткові зусилля для відновлення звичайного способу та організації свого життя. З урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, порушення звичайного способу та ритму життя потерпілого, завдана останньому моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 150 000 грн, що відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Тому виходячи із загальних засад кримінального провадження , а саме : ст.ст.7; 9; 408; 436 КПК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України колегія суддів вважає за необхідне судові рішення змінити шляхом збільшення суми відшкодування моральної шкоди. Таке стягнення не впливає на обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Що стосується доводів потерпілого про неправильне вирішення судом цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, то вони є необґрунтованими. З вироку суду слідує, що суд навів переконливі доводи, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, на обґрунтування свого рішення про стягнення з засудженої на користь потерпілого 17 668, 93 грн матеріальної шкоди, яке прийняте з урахуванням документального підтвердження цієї суми завданої шкоди та добровільно відшкодованих потерпілому 13 000 грн.

За таких обставин касаційна скарга потерпілого ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову змінити.

Збільшити розмір стягненняза цивільним позовом ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний