Історія справи

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 369/5727/17

Провадження № 51 - 5880 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,

прокурора Деруна А.І.,

потерпілого ОСОБА_1

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000219 від 15 квітня 2017 року, щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Пирятина Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Белінського П.Є. на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року щодо ОСОБА_2

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 вказано рахувати з моменту його затримання для відбування призначеного покарання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 267 076 гривень

98 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 45 000 гривень моральної шкоди, на користь держави 4 468 гривень 80 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 квітня 2017 року о 06 годині 50 хвилин у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі Київ-Чоп в напрямку м. Києва, на 32 км автодороги у с. Гурівщина Києво-Святошинського району Київської області, порушив вимоги пунктів 1.5., 2.3.б), 2.9., 12.3. та 12.6. Правил дорожнього руху України був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався попереду в попутному напрямку і який по інерції здійснив зіткнення з автомобілем марки «AUDI A6» тимчасова реєстрація НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від яких померла на місці події.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Кириєнко О.О. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник БелінськийП.Є. в інтересах засудженого

ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду змінити, застосувати до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Вважає призначене ОСОБА_2 покарання несправедливим, оскільки суд в повній мірі не врахував, що ОСОБА_2 ніколи не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, перебуваючи на волі під час досудового розслідування та судового провадження, належно виконував всі процесуальні обов'язки, має на утриманні неповнолітню дитину, має хворих матір та вітчима. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 не була пристебнута паском безпеки та знаходилась на сидінні з невідрегульованим підголівником, що збільшило амплітуду руху її тіла. Захисник зазначає, що ОСОБА_2 є ВІЛ-інфікованим і потребує постійного лікування, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди також отримав тяжкі травми. Указує на те, що перебування ОСОБА_2 на волі прискорить відшкодування заподіяної шкоди. Вважає, що суд апеляційної інстанції мав підстави для зміни вироку шляхом застосування положень ст. 75 КК України, однак цього не зробив.

Заперечень на касаційну скаргу захисника Белінського П.Є. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий та прокурор у судовому засіданні вважаи касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_2, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття, а обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Призначаючи додаткове покарання, суд врахував характер порушень правил дорожнього руху та наслідки, які настали.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Кириєнко О.О. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи щодо суворості призначеного ОСОБА_2 покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_2, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання, а також свідчили б про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі за матеріалами провадження не встановлено.

Питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку статей 537, 539 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника БелінськогоП.Є. не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Белінського П.Є. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний