Історія справи

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 1-27/11

провадження № 51-1995 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,

при секретарі Матушевській Л.О.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.10.2011 року ОСОБА_1 засуджено ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України та із застосуванням ст. 70 КК України призначено покарання 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19.01.2012 року цей без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа від 25.07.2013 року вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.10.2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19.01.2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.10.2011 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року вищевказану ухвалу залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Як вбачається зі змісту касаційної скарги з доповненнями ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, незаконний, на його думку, склад суду. Повідомляє, що апеляційний суд незаконно відмовив в дослідженні матеріалів справи, чим порушив право на захист. Наголошує, що для розгляду заяви за нововиявленими обставинами, тривалий час знаходиться в слідчому ізоляторі м. Миколаєва, однак суд не вирішив питання про зарахування цього строку у строк відбування покарання, відповідно до ст. 72 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1

Мотиви Суду

Відповідно до вимог статті 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами, вказує, що інкриміновані йому злочини він не вчиняв.

Як на нововиявлені обставини посилався на те, що при розгляді кримінальної справи суд першої інстанції не виконав вимоги ст. 351 КПК України щодо не направлення йому в СІЗО та не надання можливості йому ознайомитись з апеляційними скаргами захисника Ягодіна М.В. та іншого обвинуваченого ОСОБА_3, чим створили перешкоду в реалізації законних прав та подачі заперечень та доповнень до скарг. Повідомляв, що відвід головуючого судді по справі був розглянутий цим же суддею одноособово. Наголошував, що по факту нанесення йому тілесних ушкоджень на досудовому слідстві співробітниками міліції, була призначена прокурорська перевірка за результатами якої в порушенні кримінальної справи відмовлено, але йому не надано на ознайомлення матеріали перевірки. Вказував, що судом не перевірені покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які він вважає неправдивими.

Суд першої інстанції розглядаючи заяву ОСОБА_1 зазначив, що статтею 462 КПК України передбачені вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Пунктами 4 та 5 частини 2 вказаної статті передбачено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повинні бути зазначені обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, а також обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.

Згідно з ч. 1 ст.459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Особливістю провадження у кримінальних справах за нововиявленими обставинами є те, що воно здійснюється у зв'язку з виявленням таких обставин, які або виникли вже після розгляду кримінального провадження, або існували на момент цього розгляду, однак не були відомі суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.459 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що визнаються нововиявленими.

Так, нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

За змістом наведених норм процесуального закону, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, в тому числі шляхом дачі відповідних судових доручень, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.

Разом із тим, зазначені в заяві ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими в розумінні приписів ст. 459 КПК України, ніяким чином не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні. При цьому, доводи ОСОБА_1 в заяві про перегляд вироку за нововиявленим обставинами по суті аналогічні за змістом доводам його апеляційної та касаційної скарг, які перевірялись судами та не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилань на порушення вимог ст. 351 КПК України (в редакції 1960 року) при вирішенні питання про відвід судді, який розглядав справу та постановляв вирок, то вони не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки вказаний відвід вирішено відповідно до ст. 57 КПК України (1960 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 464 КПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 35 цього Кодексу.

Заява ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами була передана та розглянута складом суду, який визначений відповідно до вимог закону, як того вимагає ст. 35 КПК України, а тому доводи про незаконний склад суду, який розглянув заяву - безпідставні.

Твердження про застосування недозволених методів ведення слідства безпідставні. По вказаному факту була призначена перевірка, за результатами якої відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Також, при ухваленні вироку, судом була надана належна оцінка всім доказам у справі, в тому числі і показанням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку, перевірені під час розгляду справи.

Таким чином, ОСОБА_1 було відомо про обставини, які він вважає нововиявленими, ще при розгляді кримінального провадження і про такі обставини заявник зазначав, як в ході судового розгляду в суді першої інстанції, так і у своїх апеляційній та касаційній скаргах на ухвалений стосовно нього вирок, а тому такі обставини не можуть бути визнані нововиявленими, оскільки вони були відомі засудженому і суду ще при розгляді кримінального провадження та на момент ухвалення судового рішення.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про незастосування судом вимог ст. 72 КК України, так як він, тривалий час знаходиться в слідчому ізоляторі м. Миколаєва при розгляді його заяви про перегляді вироку за нововиявленими обставинами, то вони не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки питання, які стосуються призначення покарання не вирішуються судом під час здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Також, ця вимога не є нововиявленою обставиною, в розумінні ст. 459 КПК України.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 підстави для перегляду вироку фактично зведені до переоцінки доказів, які вже досліджувались судами та яким надана оцінка у судових рішеннях.

Отже, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не наведено будь-яких обставин, що є нововиявленими, згідно встановленого у кримінальному процесуальному законі переліку та обґрунтовано залишив заяву без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу в апеляційному порядку, належним чином перевірив доводи апеляції ОСОБА_1, надав на них вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, суд

ухвалив:

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко Н.В.Білик О.П.Ємець