Історія справи

Ухвала ККС ВП від 19.05.2020 року у справі №128/543/17

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 5 100 гривень в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.

Згідно з цим вироком, 08 серпня 2015 року біля 21:50 год. водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем "Нісан Ноут", виконуючи маневр виїзду з другорядної дороги на АДРЕСА_1 в районі перехрестя вулиць Немирівське шосе та вул. Ватутіна, перед початком руху не переконався, що даний маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на середину вищевказаного перехрестя. При цьому ОСОБА_1 не надав перевагу транспортним засобам, які наближалися до перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого, з необережності, допустив зіткнення з мотоциклом "ЯВА 350", під керуванням ОСОБА_2, який рухався по лівій смузі руху вул. Немирівське шосе в напрямку м. Вінниці.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора зі змінами задоволено. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України змінено. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також заперечення інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, закрити кримінальне провадження щодо нього у відповідності до вимог ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. У поданій касаційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку ряду доказів, у тому числі диску з відеозаписом, який за твердженням засудженого не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, висновкам експертиз, проведених у кримінальному провадженні, що перешкодило судам обох інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення. Послався також на неповний розгляд кримінального провадження судом першої інстанції та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, зазначив, що в ухвалі апеляційного суду не вмотивовані висновки щодо необґрунтованості його апеляційної скарги, а також не закрито кримінальне провадження у відповідності до ст. 284 КПК України на підставі ст. 49 КК України. При цьому послався на те, що судами обох інстанцій не була застосована до нього ст. 49 КК України, яка підлягала застосуванню саме щодо його звільнення від кримінальної відповідальності, а не від призначеного покарання. Одночасно зазначив у касаційній скарзі, що він надає свою згоду на закриття кримінального провадження стосовно нього на підставі ст. 49 КК України та його звільнення від кримінальної відповідальності на цій підставі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Костюк О. С. проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків. Конец формы

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ст. 370 КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 370 КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з яким погодився апеляційний суд, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні обвинуваченого, потерпілого та свідків, протоколу огляду місця події, фактичних даних, що містяться у протоколах слідчих експериментів, проведених за участі потерпілого та обвинуваченого, висновків експертиз, а також на підставі аналізу інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку.

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, окремо дав оцінку та відхилив доводи сторони захисту щодо відсутності джерела походження відеозапису з камер відеоспостереження, з урахуванням наданих прокурором на підтвердження законності походження відеозапису відомостей, а також постанови про його визнання речовим доказом. Вказаний відеозапис, а також висновок автотехнічної експертизи під час проведення якої, серед іншого був використаний відеозапис, визнані судом першої інстанції допустимими доказами.

Доводи обвинуваченого щодо недопустимості висновку зазначеної експертизи, а також відеозапису з камер відеоспостереження, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані неспроможними, із наведенням в ухваленому рішенні мотивів його прийняття. З вказаними висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Порушень кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанції під час допиту свідків, дослідження доказів та вирішення клопотань, пов'язаних із розглядом кримінального провадження, не встановлено.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 23 КПК України.

Вирок суду є належним чином умотивованим і відповідає вимогам ст. 374 КПКУкраїни. У ньому вказано формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засудженого визнано винним, та об'єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Кримінальним процесуальним законом передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Апеляційний суд під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні вказаних вимог закону дотримався.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам апеляційної скарги засудженого, аналогічним доводам касаційної скарги засудженого, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.

Решта доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого, також не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо винуватості засудженого і фактично зводиться до переоцінки доказів та встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

В той же час в касаційній скарзі засуджений підкреслює, що він надає свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та посилається на те, що під час судових дебатів в суді апеляційної інстанції він висловив бажання стосовно звільнення саме від кримінальної відповідальності, а не від призначеного покарання, у зв'язку з чим в касаційній скарзі просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та звільнити його від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 3 ст. 285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому ч. 8 ст. 284 КПК України.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Крім того, за правилами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено найбільш суворий вид основного покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років і відповідно до ст. 12 КК України (в редакції, що діяла до внесення змін ~law45~ від 22 листопада 2018 року) цей злочин віднесено до злочинів невеликої тяжкості.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_1 учинив 8 серпня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів убачає у кримінальному провадженні наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, тому вважає за необхідне в цій частині касаційну скаргу засудженого задовольнити, судові рішення скасувати та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього відповідно до вимог статей 284, 440 КПК України закрити.

Водночас, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі передбаченої ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності не позбавляє потерпілого можливості звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування заподіяної внаслідок кримінального правопорушення шкоди в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 - скасувати.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього - закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик С. М. Вус С. О. Стороженко