Історія справи

Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 642/5125/17

провадження № 51-5259 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В.К.,

суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,

прокурора Чорної І.С.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Зеленцова О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Зеленцова О.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220000000800, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 суму цивільного позову в розмірі 299 325,23 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 травня 2017 року близько 17:00, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ Сенс», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Іллінської та вул. Болбачана, діючи необережно, при виїзді з другорядної дороги на головну, не врахував дорожньої обстановки, не виконав вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу», не переконався, що рух є безпечним та не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю «Хюндай Туксон», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п. 16.11 і дорожнього знаку 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення із вказаним транспортним засобом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Хюндай Туксон» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та захисника Зеленцова О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Зеленцов О.В. просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вважає, що місцевий суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку висновок судово-медичної експертизи № 699-А/17 від 21 липня 2017 року. Вважає, що такий висновок зроблено з численними порушеннями Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом № 6 Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року, а його підсумки не відповідають реальному стану здоров`я потерпілого на час проведення експертизи. Наголошує, що за клопотанням сторони захисту судом призначено комісійну судово-медичну експертизу, підсумки якої місцевим судом проігноровано. Крім того, вважає незаконним висновок судової автотоварознавчої експертизи № 12545 від 26 вересня 2017 року, оскільки експерт у судовому засіданні зазначив про помилку в здійсненні розрахунків вартості ремонтних робіт транспортного засобу, а перерахунку вказаної вартості матеріали провадження не містять. Вказує, що апеляційний суд не виправив помилки суду першої інстанції, та, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, свого рішення не вмотивував.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які оцінив відповідно до закону і в їх сукупності та правильно визнав достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 на підставі показань самого засудженого, який визнав, що дорожньо-транспортна пригода трапилась з його вини, потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , показань експертів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 дані, що містяться у протоколі додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 серпня 2017 року, та протоколі проведення слідчого експерименту від 14 вересня 2017 року.

Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: висновку судової автотоварознавчої експертизи №12545 від 26 вересня 2017 року; висновку судової автотехнічної експертизи № 810/17 від 21 вересня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 699-А/17 від 21 липня 2017 року; висновку комісійної судово-медичної експертизи № 08-421/2018 від 13 лютого 2018 року.

Тобто у вироку місцевого суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час та наслідки вчиненого злочину.

У ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час судового розгляду, а також не встановлено підстав для визнання наведених судом у вироку доказів недопустимими.

З огляду на викладене висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги захисника про те, що висновок судово-медичної експертизи № 699-А/17 від 21 липня 2017 року не може бути допустимим доказом, враховуючи, що його підсумки не відповідають реальному стану здоров`я потерпілого на час проведення експертизи.

Висновок судово-медичної експертизи № 699-А/17 від 21 липня 2017 року (а. с. 91-92), складений лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_5., вищої кваліфікаційної категорії за спеціальністю «судово-медична експертиза», 4-го кваліфікаційного класу судового експерта із стажем роботи за фахом 26 років.

Відповідно до вказаного висновку, за результатом експертного дослідження ОСОБА_2 судовий експерт дійшов до заключення, що потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді розриву дистального променево-ліктьового сіндесмоза, тендініта сухожилля ліктьового розгинача лівого зап`ястка унаслідок часткового розриву сухожилля, а також часткового розриву медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглобу. Наявні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, про яку вказано у постанові слідчого.

Зазначений висновок експерта визнано судом належним та допустимим доказом, покладено в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 , та у колегії суддів не викликає сумнівів щодо достовірності ступеня тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень та взагалі їх наявності про що, зокрема, посилається захисник у своїй касаційній скарзі.

Зазначені доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

На переконання колегії суддів, апеляційний суд, здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги захисника в порядку апеляційної процедури, відповідно до вимог кримінального процесуального закону ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника, надав їм належну оцінку та обґрунтував прийняте рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

Більше того, з огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та не вправі здійснювати переоцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами, які встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, доводи касаційної скарги захисника, що висновком комісійної експертизи № 08-421/2018 року від 13 лютого 2019 року не усунуто протиріччя щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого, колегія суддів вважає непереконливими.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги захисника про неправильне вирішення судом цивільного позову.

Захисник в касаційній скарзі зазначає, що висновок судової автотоварознавчої експертизи № 12545 від 26 вересня 2017 року містить неправильні відомості, оскільки експерт ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомив про помилку у здійсненні розрахунків вартості ремонтних робіт транспортного засобу, при цьому перерахунку вказаної вартості матеріали провадження не містять.

Постановляючи вирок, місцевий суд задовольнив позовні вимоги потерпілого в повному обсязі та стягнув зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , зокрема, матеріальну шкоду у зв`язку з пошкодженням автомобіля на суму 268 717,72 грн.

У свою чергу, перевіряючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд, дотримуючись вимог процесуального закону, правильно вирішив цивільний позов.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України підставою для проведення експертизи у кримінальному провадженні є, зокрема, визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 12545 від 26 вересня 2017 року ринкова вартість автомобіля «Хюндай Туксон», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент пошкодження становить 268 717,72 грн, а вартість відновлювального ремонту - 363 923,53 грн (а. с. 83-88).

Разом з тим, під час дослідження звукозапису судового засідання від 13 вересня 2018 року встановлено, що в ході допиту експерт ОСОБА_6 повідомив суд про допущену ним технічну помилку під час проведення розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля «Хюндай Туксон», д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначив, що ним здійснено перерахунок вартості такого ремонту, який фактично становить 145 229,84 грн.

Враховуючи наявність суттєвих розбіжностей у висновку експертизи та поясненнях експерта, місцевий суд проігнорував аргументовані доводи сторони захисту, що розмір заявлених потерпілим позовних вимог є завищеним.

Крім того, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника в частині доводів про неправильне вирішення цивільного позову, апеляційний суд формально підійшов до її розгляду, не зазначив при постановленні ухвали жодних мотивів, з яких вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову визнав вмотивованим, і не навів норм закону, якими він керувався.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

На думку колегії суддів, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову не можна визнати законними, обґрунтованими і вмотивованими, оскільки їх постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування таких рішень, та часткового задоволення касаційних вимог захисника.

Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині розгляду цивільного позову - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 128, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Зеленцова Олексія Петровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині вирішення цивільного позову.

Призначити новий розгляд провадження в цій частині в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.К. Маринич Н.О. Марчук В.П. Огурецький