Історія справи

Постанова

12 вересня 2018 р.

м. Київ

Справа №2610/14699/2012

Провадження № 51-8475 ск 18

Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду МогильнийО. П., розглянувши касаційну скаргу захисника Сторожук О. С. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_3,

встановив:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 січня 2018 року ОСОБА_3 засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнено від покарання у зв'язку з закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2018 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року касаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції може бути лише: істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Разом з тим, у касаційній скарзі як на підстави для скасування судових рішень хоча і міститься посилання на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, однак не наведено чітких доводів на обґрунтування цього. Так, за змістом скарги у ній у тому числі фактично висловлюється незгода з оцінкою доказів по справі, зазначається про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Проте, дані обставини відповідно до положень ст. 398 КПК України 1960 року не є підставою для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції.

Окрім того, порушуючи питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_3, у касаційній скарзі не наведено чітких та умотивованих доводів на обґрунтування того, з яких підстав, передбачених ст. 6 КПК України 1960 року, її слід закрити.

Одночасно у касаційній скарзі не наведено вмотивованих доводів, які б свідчили про наявність таких істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили судам постановити законні, обґрунтовані і справедливі судові рішення.

За таких обставин скарга захисника не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

У зв'язку з цим, справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених вище недоліків, якщо вона надійде у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії даної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,

постановив:

Відмовити захиснику Сторожук Олені Сергіївні у витребуванні матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_3.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

МогильнийО. П.