Історія справи

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 328/3111/17

провадження № 51 - 1200 км 19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О.П.,

суддів: Мазура М. В., Наставного В. В.,

за участю:

секретаря

судового засідання Замкового І. А.,

прокурора Піх Ю. Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника Карлова В. Б.на вирок Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080350000908, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Токмак Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 6800 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, спеціальної конфіскації та речових доказів у провадженні.

Запорізьким апеляційним судом вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано і постановлено свій вирок від 05 грудня 2018 року, яким засуджено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки передбачені ст.76 КК України.

В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 , визнано винуватим та засуджено за епізодом незаконного придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, який він вчинив за наступних обставин. Так, у квітні 2017 року, перебуваючи поблизу території ринку «Анголенко» в м. Запоріжжя, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, придбав перероблену гладкоствольну, короткоствольну вогнепальну зброю зі стартового пістолету «ПСШ 790» № НОМЕР_1 , виробництва СП «ШМАЙСЕР» Україна. Далі, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , переніс пістолет до автомобіля ВАЗ 21150, д/з НОМЕР_2 , яким він користується, де став його незаконно зберігати під водійським сидінням.

08 вересня 2017 року в період часу з 14.50 год до 15.30 год, під час проведення обшуку з автомобіля ВАЗ 21150, д/з НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_1 та який знаходився на 95 км автошляху «Енергодар-Василівка-Бердянськ» в Токмацькому районі Запорізької області, працівниками поліції Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області був виявлений та вилучений даний пістолет.

Згідно висновку експерта № 2-513 від 14 вересня 2017 року, пістолет є переробленою гладкоствольною, короткоствольною вогнепальною зброєю, зі стартового пістолету «ПСШ 790» № НОМЕР_1 , виробництва СП «ШМАЙСЕР» Україна. Переробка полягає у встановленні (заміні) саморобним способом ствола, внутрішнім діаметром 6,8 мм, який дозволяє проводити постріли методом роздільного спорядження: патронник споряджається холостим патроном калібру 9ммРАК, картеч досилається шомполом з боку дульної частини (можливе використання доопрацьованих холостих патронів калібру 9 Р.А.К., споряджених картеччю саморобним способом). Пістолет придатний до виробництва пострілів.

Крім того, встановлено, що 05 серпня 2017 року приблизно о 16.00 год ОСОБА_1 , перебуваючи на береговій лінії р. Молочної поблизу с. Благодатне Токмацького району Запорізької області, знайшов обріз гвинтівки системи «Мосіна» калібру 7,62x53мм зразка 1891/1930 року, який забрав із собою, тим самим придбавши вогнепальну зброю. Далі, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 переніс обріз гвинтівки системи «Мосіна» до АДРЕСА_1, за місцем свого мешкання, поклавши до кладової шафи, та став незаконно зберігати.

08 вересня 2017року в період часу з 18.28 год до 19.21 год, під час проведення обшуку житла за вищевказаною адресою, в шафі кладової в коридорі працівниками поліції Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області був виявлений та вилучений обріз гвинтівки системи «Мосіна» калібру 7,62x53 мм зразка 1891/1930 року, виготовлений саморобним способом шляхом укорочення ствола до залишкової довжини 199 мм та видалення прикладу і є вогнепальною зброєю, придатною до стрільби. Тобто, своїми діями за даним епізодом ОСОБА_1 вчинив незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити судове рішення та пом`якшити призначене покарання, шляхом застосування положень ст. 69 КК України у виді штрафу. Свої вимоги мотивує тим, що апеляційний суд необгрунтовано призначив ОСОБА_1 більш суворіше покарання, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, не прийнявши до уваги обставини встановлені судом першої інстанції, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Піх Ю. Г. вважає касаційну скаргу необґрунтованою і просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, про те, що призначене ОСОБА_1 покарання є несправедливим через суворість, колегія суддів вважає непереконливими.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ч. 2 ст. 420 КПК Українивбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вирків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Даних вимог судом апеляційної інстанції дотримано.

Так, відповідно до статей 50, 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Нормами ст.69 КК Українивизначено, щоза наявностідекількох обставин, що пом`якшуютьпокарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненогозлочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення,може призначити основне покарання, нижче від найнижчоїмежі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, суд першої інстанції належним чином не обгрунтував та не вмотивував своє рішення.

Як правильно зазначив апеляційний суд, при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_1 місцевий суд не в повній мірі врахував характеризуючі дані про особу обвинуваченого, зокрема, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, конкретні обставини справи та ступінь суспільної небезпеки вчиненого (два епізоди кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, пов`язаних із незаконним поводженням зі зброєю), а тому безпідставно призначив із застосуванням ст. 69 КК України покарання нижче нижчої межі, у виді та розмірі не передбаченому санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зваживши на те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання та у громадській організації, працевлаштований, займається громадською діяльністю, має матір похилого віку, яка за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність пом`якшуючих покарання обставин у вигляді визнання провини та щиросердечного розкаяння ОСОБА_1 у вчиненому, активне сприяння встановленню обставин як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду та відсутність тяжких наслідків від скоєного визнав за можливепризначити ОСОБА_1 покарання в мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 263 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 3 роки, зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду і вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Таке покарання є справедливим та домірним вчиненому, буде сприяти виправленню останнього та попередженню вчинення нових злочинів.

Таким чином, апеляційний суд при перегляді вироку не порушив вимог статей 404, 405 КПК України й ухвалив рішення з урахуванням приписів статті 420 цього Кодексу, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам.

Доводів, які б доводили явну несправедливість покарання, призначеного ОСОБА_1 за вироком апеляційного суду, в касаційній скарзі захисника не наведено.

Враховуючи наведене, Суд не вбачає підстав для зміни оскаржуваного судового рішення. Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника Карлова Володимира Борисовича - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний М. В. Мазур В. В. Наставний