Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 р.

м. Київ

Справа № 750/3119/17

Провадження № 51-1859 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Маринича В.К., Шевченко Т.В.,

за участю:

секретаря

судового засідання Міщанінцева О.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2017 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Чернігова

(АДРЕСА_1),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2017 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 28 листопада 2016 року, перебуваючи під впливом психотропної речовини - амфетаміну, керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Миру в м. Чернігові в крайній правій смузі руху та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_3, який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого здійснив наїзд на останнього. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суду апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд не врахував усіх доводів його апеляційної скарги, зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою в частині м'якості призначеного основного покарання та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Засуджений заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані, викликаному вживанням одурманюючих засобів, та обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття, а також дані про особу засудженого.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 основне покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його невиправдано м'яким, як про це зазначено в касаційній скарзі прокурора, Суд не знаходить.

Крім того, доводи прокурора, викладені в його апеляційній скарзі, аналогічні доводам його касаційної скарги, були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, в тому числі, й за апеляційною скаргою прокурора, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук В.К. Маринич Т.В. Шевченко