Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.01.2018 року у справі №396/3082/14

Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Стороженко С.О.,

Маринич В.К.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Гладкий О.Є.,

захисник Сеперович В.О.,

засуджений ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2015 року у кримінальному провадженні

відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Новоукраїнки Кіровоградської області, засудженого за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Вимогою засудженого ОСОБА_3 до суду касаційної інстанції є скасування судових рішень, постановлених відносно нього, та призначення нового розгляду в суді першої інстанції (або їх зміна) у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України замість ст. 119 КК України. Оскільки засуджений заперечує висновки суду про доведеність його винуватості через відсутність умислу на вбивство та стверджує про вчинення вбивства з необережності внаслідок неправомірних дій потерпілого. Зазначає, що вказане неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність призвело й до невідповідності призначеного покарання внаслідок суворості. Крім того, вказує на порушення права на захист, оскільки його не в повному обсязі було ознайомлено із матеріалами кримінального провадження в результаті припинення ознайомлення головуючим суддею.

2. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Судове рішення суду першої інстанції

Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2014 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців.

Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2015 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника Шолух С.Г. залишено без задоволення, а вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2014 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

14 вересня 2014 року приблизно о 17-ій год. 30 хв. ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання у м. Новоукраїнці Кіровоградської області (АДРЕСА_1), в одній із кімнат будинку на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_5 завдав останньому декількох ударів рукою в обличчя, від чого потерпілий упав спиною на підлогу, а ОСОБА_3, навалившись на нього зверху, шляхом здушення шиї руками вчинив вбивство ОСОБА_5 Смерть потерпілого настала в дуже короткий проміжок часу. В подальшому тіло ОСОБА_5 ОСОБА_3 поклав на ліжко, а потім переніс в автомобіль марки «ВАЗ-2121», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить його батьку ОСОБА_6, та вивіз труп до лісосмуги, розташованої при виїзді із м. Новоукраїнки в напрямку с. Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області, де його і залишив.

Смерть ОСОБА_5 настала в результаті механічної асфікції від здавлення органів шиї руками сторонньої людини, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа: наявністю дрібно точкового характеру темно-червоного кольору крововиливів на сполучнотканинових оболонках повік і склер обох очей, крововиливом в м'які тканини шиї справа і зліва на рівні ріжкової під'язикової кістки, переломом правого ріжка під'язикової кістки. Смерть потерпілого настала в дуже короткий проміжок часу, що вимірюється хвилинами, в результаті однократної дії здавлення органів шиї руками з великою силою.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції заперечив проти задоволення касаційної скарги, стверджуючи про її необґрунтованість, оскільки суд повною мірою дослідив усі матеріали провадження та висновки суду відповідають фактичним обставинам.

Засуджений і його захисник підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити, наголошуючи на незаконності та необґрунтованості оскаржуваних ними судових рішень.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 374. Зміст вироку

Частина 3. У мотивувальній частині вироку зазначаються:

2) у разі визнання особи винуватою:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;

статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений;

докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів;

мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення;

обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання;

мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому;

підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду;

мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

4.1.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

4.1.4 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки дотримання судами вимог кримінального процесуального закону при постановленні судових рішень.

5.2 Щодо порушень вимог кримінального процесуального закону

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації дій ОСОБА_3 як умисне вбивство у зв'язку з відсутністю умислу і заподіяння смерті лише з необережності суд вважає безпідставними.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджено доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України (згідно з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та письмовими матеріалами провадження, а саме: протоколами огляду місця події від 14 та 15 вересня 2014 року, висновками судово-медичних експертиз № 86 від 24 листопада 2014 року, № 705 від 23 жовтня 2014 року, судово-психіатричної експертизи № 508 від 07 жовтня 2014 року, молекулярно-генетичної експертизи № 906 від 12 листопада 2014 року, судово-дактилоскопічної експертизи № 576 від 06 жовтня 2014 року, судово-медичного експерта № 672 від 16 вересня 2014 року, спеціальної медичної комісії по наркологічним оглядам № 644 від 07 жовтня 2014 року, експерта № 3380 від 16 вересня 2014 року тощо) [4.1.1, 4.1.2].

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам процесуального закону, доводи апеляційних скарг засудженого і його захисника, зокрема й доводи про недоведеність винуватості та правильність кваліфікації дій, перевірено повною мірою та спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення [4.1.3].

Перевірялася ретельно судами першої та апеляційної інстанцій й наявність умислу на вбивство, у результаті чого було спростовано твердження ОСОБА_3 та його захисника про те, що обвинувачений діяв у стані необхідної оборони.

Для з'ясування змісту та направленості умислу особи, досліджуючи докази, суд має керуватися сукупністю всіх обставин здійсненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер та локалізацію поранень і тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого до вчиненого, їх взаємовідносини.

Так, відповідно до даних, що містяться у первинному протоколі огляду місця події від 14 вересня 2014 року, слідів боротьби та насильства у будинку не виявлено, на знайденому і оглянутому на місці події ножі, з яким начебто нападав потерпілий на ОСОБА_3, будь-яких слідів рук потерпілого ОСОБА_5 не виявлено.

Суд врахував і дані, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 86 від 24 листопада 2014 року, за якою встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала в дуже короткий проміжок часу, що вимірюється хвилинами. На тілі потерпілого слідів, характерних для боротьби і самооборони, не виявлено. Вказані тілесні ушкодження потерпілий не міг сам собі спричинити, і вони не могли виникнути в результаті його падіння з висоти власного зросту. В момент заподіяння тілесних ушкоджень (здавлення органів шиї руками) потерпілий та нападаючий знаходились обличчям до обличчя один відносно одного. Смерть ОСОБА_5 наступила в результаті однократної дії - здавлення органів шиї руками, що здійснювалося із великою силою. Наявність у крові трупа етилового спирту свідчить про те, що на момент настання смерті ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння тяжкого ступеня.

Не залишено поза увагою суду першої інстанції не тільки обставини вчиненого злочину, але й поведінка та дії ОСОБА_3 одразу після його вчинення: те, що він змінював обстановку в будинку, а саме переклав труп на ліжко, потім взагалі вивіз його на автомобілі в лісосмугу.

Обґрунтовано суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про намагання ОСОБА_3 таким чином уникнути кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 115 КК України.

Отже, з огляду на встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно [4.1.4].

5.3 Щодо порушення права на захист

Не вбачає суд і підстав для погодження з доводами касаційної скарги про порушення права на захист через незабезпечення судом можливості ОСОБА_3 ознайомитися із матеріалами кримінального провадження у повному обсязі та саме перешкоджання цьому судом шляхом переривання такого ознайомлення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 21 січня 2015 року, до початку апеляційного розгляду, ОСОБА_3 ознайомився із матеріалами провадження в повному обсязі, жодних зауважень не висловив (а.к.п.192, том 1).

У подальшому для подання касаційної скарги він подав клопотання про ознайомлення з матеріалами, яке було задоволено судом. У зв'язку з цим ОСОБА_3 був доставлений до приміщення суду 29 квітня 2015 року, ознайомився із 1 аркушем тому 1 (розписка, а.к.п. 245, том 1), та 13 травня 2015 року, де ознайомився із матеріалами в повному обсязі (розписка, а.к.п. 251, том 1).

Надалі знову подавав численні клопотання про ознайомлення із матеріалами провадження, в тому числі із прослуховуванням дисків із аудіозаписом судових засідань, матеріалами досудового розслідування, надання йому для огляду речових доказів, про призначення захисника, з яким провести його ознайомлення, тощо (клопотання, а.к.п. 253, 255, 257, 259, 262, 264, 274-275, 278 том 1; а.к.п. 1, 11, 30, 33, 39, 53, 69, 70, 78, 89, 95, том 2). У зв'язку з цим він був доставлений до приміщення суду, де із матеріалами ознайомлюватися відмовився, про що було складено відповідний акт, або затягував із їх ознайомленням, на що отримував мотивовані відмови суду про доставку до приміщення суду (складено акт, а.к.п. 267, том 1; а.к.п. 3, 34; складено акт, а.к.п. 40, 41; розписка про ознайомлення із 10 сторінками, а.к.п. 52; розписка про ознайомлення із 18 сторінками, а.к.п. 62; розписка про ознайомлення із 26 сторінками, а.к.п. 65; розписка про ознайомлення із 60 сторінками, а.к.п. 67; складено акт, а.к.п. 76, розписка про ознайомлення із 100 сторінками, а.к.п. 77; а.к.п. 91, а.к.п. 92; а.к.п. 102-103, 108, том 2).

При цьому після апеляційного розгляду із матеріалами провадження ОСОБА_3 був ознайомлений в повному обсязі, в тому числі з аудіозаписом судових засідань, зауважень щодо їх якості чи відсутності технічних носіїв не зазначав (розписка, а.к.п. 37, том 2).

Крім того, засуджений отримав копії матеріалів кримінального провадження 1 тому на 279 аркушах та копії матеріалів 2 тому на 80 аркушах (розписки, а.к.п. 38, 93, том 2).

З огляду на викладене суд стверджує про зловживання ОСОБА_3 своїм правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та відсутності будь-яких перешкод для того, щоб воно було реалізовано.

Керуючись статтями 376, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктами 4, 5, 6 § 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2015 року відносно засудженого ОСОБА_3 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів С.О. Стороженко В.К. Маринич