Історія справи

Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

судова справа № 732/1145/19

провадження № 51-591км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С. С.,

суддів Білик Н. В., Остапука В. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Рибачук Г. А.,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисника Слєпченка С. А. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270110000114 від 04 квітня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у цьому ж селі ( АДРЕСА_2) ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,

за касаційною скаргою захисника Слєпченка С. А. на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраний ОСОБА_1 , залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання про долю речових доказів.

За вищевказаним вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 лютого, 07, 18 та 30 березня 2019 року кожного разу приблизно о 07:30 у будинку АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою особою, умисно з метою задоволення власної статевої пристрасті вчинив розпусні дії щодо неї.

У результаті розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника Слєпченка С. А. апеляційний суд ухвалою від 28 січня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити постановлені судові рішення щодо його підзахисного та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що суд не в повній мірі врахував сукупність усіх обставин, які пом`якшують покарання, й дані про особу ОСОБА_1 та призначив суворе покарання. Крім того, на думку захисника, місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_1 безпідставно визнав обставиною, що його обтяжує, вчинення злочину особою повторно, оскільки, на його думку, ОСОБА_1 фактично вчинив продовжуваний злочин, а тому в його діях згадана обтяжуюча покарання обставина відсутня.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Захисник Слєпченко С. А. та засуджений ОСОБА_1 кожен окремо підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити; прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і вважала, що постановлені судові рішення у кримінальному провадженні є законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи за обставин, детально викладених у вироку, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Так, згаданий суд проаналізував і належним чином оцінив показання засудженого ОСОБА_1 , який повністю визнав свою винуватість у вчиненому та щиро розкаявся, потерпілої ОСОБА_2 , законного представника останньої ОСОБА_3 , а також свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , кожен з яких окремо підтвердили суду відомі їм обставини вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій щодо малолітньої ОСОБА_2 .

Такі показання учасників кримінального провадження місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у протоколі прийняття заяви про вчинений злочин від 04 квітня 2019 року; у свідоцтві про народження ОСОБА_2 , з якого вбачається, що остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у протоколі огляду місця події від 05 квітня 2019 року; у довідці

від 05 квітня 2019 року про результати опитування ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 з використанням поліграфа та відповідних висновках; у висновку комісійної амбулаторної судової експертизи від 13 вересня 2019 року № 306; у протоколі слідчого експерименту від 25 червня 2019 року та в інших наведених у вироку доказах, сумніву які у колегії суддів не викликають.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи захисника в касаційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КК України колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно зі ст. 50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_1 вид та розмір покарання за ч. 2

ст. 156 КК України, вказав про те, що враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, кількість епізодів злочинної діяльності, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття та такої, що його обтяжує, - вчинення злочину особою повторно.

Урахував суд при призначенні покарання й дані про особу засудженого, зокрема його вік, сімейний стан, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, дані про освіту та стан здоров`я (наявність психічного захворювання), а також його формально позитивну характеристику за місцем проживання та те, що він до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався.

Крім того, суд зазначив, що враховує особу потерпілої, яка є малолітньою, негативі наслідки у вигляді моральних травм, заподіяні останній, те, що претензії матеріального і морального характеру до засудженого з боку потерпілої та її законного представника відсутні, а також ставлення засудженого до скоєного, принесення останнім вибачень на адресу потерпілої та її сім`ї та їхню позицію щодо виду покарання засудженому.

Вказана сукупність обставин дали місцевому суду підстави для висновку про призначення покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 156 КК України без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

При цьому обставину, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, - вчинення злочину особою повторно -суд обґрунтовано визнав такою, що обтяжує покарання, з огляду на те, що ОСОБА_1 вчинив чотири епізоди злочину, передбаченого ч. 2

ст. 156 цього Кодексу, що не охоплювались єдиним умислом.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КК України повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним наміром.

Продовжуваний злочин - це діяння, ознаки якого передбачені однією статтею або частиною статті КК України і складається з двох або більше тотожних злочинних дій, що мають єдиний злочинний намір (єдиний умисел та загальну мету) і утворюють у своїй сукупності єдиний злочин. Можливість кваліфікації кількох діянь як одного продовжуваного злочину залежить від конкретних обставин кримінального провадження.

Місцевий суд правильно встановив, що дії ОСОБА_1 з самого початку не охоплювалися єдиним умислом. Натомість засуджений щоразу керувався самостійним умислом на вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи та виконував усі необхідні дії в аналогічний спосіб для досягнення злочинної мети. Таким чином, кожен із епізодів вчинено із самостійним умислом, а тому підстав вважати злочин продовжуваним немає.

Що стосується доводів захисника про можливість застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину та належність його до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, а також з огляду на кількість епізодів злочинної діяльності щодо малолітньої особи, які учинялися протягом тривалого часу, а тому підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Призначене ОСОБА_1 покарання без застосування ст. 75 цього Кодексу відповідає ступеню тяжкості злочину, всім обставинам справи та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів відповідно до вимог ст. 65 КК України. Підстави вважати, що призначене

ОСОБА_1 покарання є несправедливим через його суворість, відсутні.

Статтею 419 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Указаних вимог закону апеляційний суд повністю дотримався, ухвала зазначеного суду містить умотивовані висновки з питань, порушених в апеляційній скарзі захисника, які є аналогічними в касаційній скарзі, тобто відповідає вимогам

ст. 419 КПК України.

Отже, при перевірці кримінальної справи в касаційному порядку істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, колегія суддів не виявила, а тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 13 листопада

2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Слєпченка С. А. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:С. С. Слинько Н. В. Білик В. І. Остапук